Admin

Admin

Дволикий Янус: В. Борейко – мисливець!

Напередодні, в рамках кампанії «Незаконне знесення веж», ми звернулись до Держекоінспекції в Чернігівській області, від якої керівник КЕКЦ В. Борейко всіма правдами й не правдами вимагає змусити користувачів мисливських угідь прибрати спостережні вежі з території РЛП «Міжрічинський». (Деталі ТУТ)

З листа-відповіді дізнались шокуючу інформацію. Виявляється, В.Борейко полює з мисливських веж! Цитуємо: «громадянин Борейко В.Є. особисто приїздив до Державної екологічної інспекції…Під час спілкування, громадянин Борейко В.Є. запевнив, що особисто бачив всі мисливські (оглядові) вежі та вольєри, а з деяких навіть полював».

Лист ДЕІ в Чернігівській області

У відповідь на наш черговий запит до Держлісагентства ми дізнались, що Борейко Володимир Євгенович має посвідчення мисливця! Тож його епітети про мисливців - «Многие охотники представляют из себя сейчас жестокосердечных, завистливых, лживых, лицемерных, малограмотных, убогих, жадных, примитивных, самодовольных, тщеславных, агрессивных, эгоистичных, равнодушных, злорадных, трусливых, ленивых, недалеких людей» це ніщо інше, ніж автопортрет «головного кекца»? Ми, звичайно, вітаємо самокритичність, і побільше би таких «зоозахисників», які не соромляться відверто визнавати свою справжню сутність. Але ж, як-то кажуть, по собі усіх не судять!

Крім того, виявилося, що В.Борейко за адміністративною послугою видачі щорічної контрольної картки до Держлісагентства не звертався. Що ж ми маємо? «Заслужений природоохоронець» зізнається в полюванні на території регіонального ландшафтного парку, при цьому, вочевидь, не має усіх необхідних документів, і є…браконьєром? Не кажучи вже про описані в пресі випадки, коли В.Борейка ловили в угіддях зі зброєю (що прирівнюється до полювання).

Лист ДАЛРУ по Борейко

Це наштовхує нас на інше припущення. А можливо, коли В.Борейко пише, що «хулиган, обливший зоозащитника Павла Вышебабу  зеленкой-является охотником и имеет удостоверение охотника», він замовчує, що це такий же мисливець, як і він сам, а може навіть його товариш по зброї?

В будь-якому випадку, керівник КЕКЦ в черговий раз демонструє свою прихильність екотажному твердженню – «в некоторых случаях становится морально оправданным нарушать несправедливый закон».

А тепер ще й готується нав’язати ці хибні твердження новій владі. Від співання дифірамбів «реформатору» міністру екології О.Семераку і діючим еко-депутатам, що підтримували його ініціативи – І.Луценко, О. Єднак й інші, перейшов до переліку «Экологических злодеяний Порошенко и его команды». Перезувся в повітрі, аби мати прихильність нової влади у впровадженні анти-мисливських ініціатив, за якими йому підуть чергові закордонні транші. Важливо звернути на це увагу команди нового президента, якій намагатимуться запудрити мізки нібито екологічними ініціативами, аби не допустити погіршення ситуації в мисливській галузі.

Детальніше...
Текст рішення Апеляційного адмінсуду по лосю

24.04.2019 року Шостим апеляційним судом м.Києва було оприлюднено повний текст рішення, яким скасували рішення суду першої інстанції про визнання протизаконним Наказу Мінприроди щодо внесення лося до Червоної книги України.

Повний текст рішення (основні моменти виділені в тексті):

Текст повного рішення суду

Усі документи, що є доказами по справі, зібрані нами і оприлюднені на сайті "Асоціації користувачів мисливських та рибальських господарств" за посиланням:

Докази

23.05.2019р ми разом з Позивачем по справі В.Рашко і за підтримки кваліфікованих юристів подали касаційну скаргу до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.

Детальніше...
Мисливство

Зі стародавніх часів у всьому світі народ дбайливо ставився до дарів природи, які дозволяли людству вижити. Однак уже у період феодалізму підходи до полювання в різних частинах світу мали відмінності. Так, реагуючи на стрімке зниження чисельності дичини біля поселень, європейські королі впровадили принцип переважного права на полювання аж до повної заборони полювання для селян. В цей самий час на Русі, хоча найкращі мисливські угіддя і належали князям, але селяни завжди мали право полювати. І хоча така практика сьогодні видається нам більш справедливою, все ж безконтрольне добування мало негативні наслідки. Не останню роль в цьому зіграв той факт, що в Російській Імперії широко розповсюдженим було промислове полювання, яке робило значний внесок в економіку країни. І якщо наприкінці XVIII сторіччя Європа, нарешті визнавши полювання вільним заняттям, напрацювала цілу низку регуляторних заходів з метою недопущення винищення диких тварин, то в Російській Імперії, частиною котрої була і Україна, тривав період, коли добування тварин не обмежувалось ні способами, ні строками.

Мисливська інтелігенція зрозуміла – якщо нічого не робити, усю дичину попросту винищать. Так в 1888 році з’явився «Київський відділ Імператорського товариства правильного полювання», з часом такі відділи почали відкриватись і в інших містах України. Першочергове його завдання було зупинити безконтрольне браконьєрство, розробити різноманітні правила щодо полювання і вести боротьбу з хижими тваринами. З часом стало зрозуміло, що цих зусиль для відновлення фауни недостатньо, і Товариство почало купляти і розселяти в орендованих угіддях птахів і тварин, які опинились на межі зникнення, створювати заказники. Щоб підкреслити, що головне завдання мисливців – відновлення популяцій диких тварин для подальшої можливості займатись улюбленою справою, навіть було змінено назву Товариства – на «Київський відділ Імператорського товариства розмноження мисливських і промислових тварин і правильного полювання».

З приходом до влади більшовиків почали знищуватись ті мисливські об’єднання, які мали на меті навести лад у мисливському господарстві. У 1920 році Раднарком постановив Народному Комісаріату Землеробства СРСР забезпечити мисливців знаряддями виробництва, припасами і виробничим одягом - взяли курс «заготівельників», захист природи у котрих був на останньому місці. Завдання було – добути якнайбільше промислових видів для експорту м’яса і хутра, і покращити раціон трудящих. Навіть у Галичині, мисливське господарство котрої було найбільш наближене до європейських принципів, не завжди дбали про збереження природи, про що дізнаємось з матеріалів О. Проціва. Поряд з угіддями, котрі надавали в оренду, існували «репрезентаційні» - для безоплатного полювання політичної та військової еліти, де просто вибивали усю дичину. Закладені принципи брати від природи на шкоду їй, принцип «усе народне, а значить і моє», дістались нам як радянський спадок.

З незалежністю України полювання не стало пріоритетною сферою розвитку, і 9 років ми навіть не мали окремого закону про мисливське господарство. Після 2000 року в Україні почали з’являтись приватні господарства, активні мисливці почали створювати колективи і брати в користування угіддя з тим, аби не просто використовувати ресурси тваринного світу, але й дбати про їх відновлення та збільшення. Але, здається, цей поштовх для розвитку галузі так і залишився єдиним – до сих пір усі спроби через зміну законодавства покращити умови для ведення мисливського господарства залишились лише спробами. Європа успішно пройшла шлях самоорганізації у мисливські об’єднання, які мають реальний вплив на формування мисливської політики. Україна, хоча і надала можливість мисливцям самоорганізовуватись, аби брати справу в свої руки, не надто переймалась мисливськими справами і вибудовувала корупційну схему. Починаючи з етапу надання в користування мисливських угідь, коли усі можливі інституції вимагають в тебе хабаря, і закінчуючи беззаперечними фактами браконьєрства, коли маючи потрібного знайомого можна з легкістю відкупитись.

Про державне управління галуззю годі й говорити. Якщо звернути увагу на Мінагрополітики, то складається враження, що міністерство забуло про те, що йому під опіку передали ще й мисливство. Простий приклад – 2,5 роки «боротьби за лося», яка стала прецедентом в плані порушення встановлених законодавством прав мисливців і обернулася вилитими тоннами бруду на мисливську спільноту і полювання в цілому. За цей час МінАПК жодного разу не висвітлило цю тему, не стало на захист полювання, і навіть більше – у судовому засіданні повністю підтримувало Мінприроди у прагненні протизаконно внести лося до Червоної книги в помсту мисливцям, які «розстрілюють і винищують тварин». Профільні чиновники повністю ігнорують принципи Європейської хартії полювання. За останні роки міністерство жодного разу не спромоглось забезпечити своєчасне затвердження Лімітів. Та ж справа з Держлісагентством – презентуючи на прес-конференції  публічний звіт Голова агентства лише після нашого зауваження визнав, що дійсно, про мисливську галузь «забули» - не сказали жодного слова! Доречно зазначити, що тільки 26% площі мисливських угідь знаходяться на землях лісового фонду, а 3/4 – це водно-болотні та польові угіддя. Враховуючи відсутність зацікавленості у мисливських справах виглядає логічним питання – чому мисливською галуззю опікується лісове відомство? Ми, представники мисливської спільноти, сплачуючи майже 4 млн гривень за рік за надання адміністративних послуг по видачі посвідчень і «матросок», більше 7 млн гривень за видачу ліцензій на добування, витрачаючи 360 млн гривень на ведення мисливського господарства, не гідні уваги держави і створення окремого компетентного органу, який буде лобіювати та захищати наші інтереси?

Що є результатом такої пасивної і байдужої позиції? Мисливська галузь України не просто не розвивається, а деградує. Проаналізуємо період 2010-2017рр:

  1. Відбулося скорочення площі мисливських угідь с 47 млн га до 39 млн га, тобто на 17%;
  2. З 10,4 млн га земель лісового фонду 7,9 млн га надані у користування під мисливські угіддя, тобто 76% - інша частина не експлуатується для ведення мисливського господарства;
  3. Плата за ліцензії з 2005 року зросла в середньому в 10 разів;
  4. Чисельність копитних мисливських тварин скоротилась з 239 тис до 221 тис, тобто на 7,5%; хутрових з 2249,6 тис до 1728,1 тис, тобто на 23%; пернатих з 10672,9 тис до 9982 тис, тобто на 6,5%;
  5. Чисельність активних мисливців постійно знижується – з 800 тисяч громадян, які отримали мисливське посвідчення і є мисливцями, щорічно міняють контрольну картку обліку дичини 480 тисяч, тобто активних мисливців біля 50%;
  6. Кількість працівників, зайнятих у мисливському господарстві зменшилась з 7181 осіб до 6371 осіб, тобто на 11,3%;
  7. Браконьєрство досягло нечуваних масштабів. Якщо порахувати кількість таких копитних як лось, олень, козуля і кабан, з 2011 року + нормативний приріст та за мінусом чисельності офіційно добутих тварин, то різниця (тобто з’їли браконьєри) становить 214 тисяч особин, що вдвічі більше, ніж добули офіційно.

Постійно аналізуючи досвід Європи, як взірця, на котрий Україна прагне рівнятися в усьому, викликає подив наступний факт. Згідно з проектами впорядкування для території мисливських угідь України в 39 млн га визначена така оптимальна чисельність тварин: 21 тисяча особин європейського оленя, 156 тисяч особин козулі європейської, 56 тисяч особин кабана. Що ж у нас за наукові підходи, якщо у Польщі при меншій площі мисливських угідь (28,6 млн га) добувають у рази більше, ніж в Україні має бути оптимально по науці? Зокрема там добувають за рік 94 тисячі оленів, 215 тисяч косуль і 341 тисячу кабанів. Фактична ж загальна чисельність диких тварин в Україні не досягає оптимальної по жодному з видів, а для оленя вона взагалі майже вдвічі менше оптимальної! У нас практично відсутнє дичинорозведення. Якщо у Європі налічується близько 10 тисяч мисливських ферм, в яких утримуються сотні тисяч копитних тварин, то у розплідниках України їх 3 тисячі, передано для розселення – менше 400 особин.

Для детального аналізу візьмемо дані за 2016 рік по типам користувачів мисливських угідь (Таблиця 1). З них слідує, що УТМР має найбільшу площу угідь і найвищий середній розмір одного господарства. Очевидно, що маючи у користуванні таку велику площу, користувач не може забезпечити ефективне функціонування господарства. До прикладу, на одного єгеря в системі УТМР приходиться 9,4 тисячі гектар, які він має патрулювати. Зважаючи на те, що УТМР витрачає на ведення мисливського господарства майже в 4 рази менше, ніж інші користувачі; і в 5 разів менше інвестує в охорону і відтворення тварин, ніж так звані «приватники», зрозуміло, чому все частіше від мисливців з різних регіонів ми чуємо, що в угіддях УТМР - пустеля.

Загальні витрати на ведення мисливського господарства для середньостатистичного користувача в системі Держлісагентства знаходяться на вищому рівні. Однак, як зазначалось в публічному звіті Голови відомства, ведення мисливського господарства у нас на 50% збиткове. Отож виникає питання, якими коштами покривають ці збитки державні підприємства, чи не нашою з Вами платою за посвідчення, ліцензії і т.д.? При цьому зауважимо, що в першу чергу в державних угіддях полює так звана владна еліта різного рівня, отож, ми фінансуємо утримання угідь для полювань чиновників?

Найкращі показники демонструють користувачі категорії інші – приватні підприємства і громадські об’єднання окрім УТМР. Окремо варто зауважити, що вони не лише найбільше піклуються про охорону тваринного фонду, а й дбають про грамотний підхід до ведення господарства, працевлаштувавши найбільшу кількість мисливствознавців.

Таблиця 1

Тип користувача

Площа наданих угідь (тис.га)

Площа на 1 користувача в середньому (тис.га)

К-сть штатних єгерів

Припадає угідь на 1 єгеря (тис.га)

Мисливство

знавців

УТМР

23951,8

(60,6%)

70,7

2559

9,4

103

Держагентство

4222,1

(10,7%)

22,1

835

5,1

174

Інші

9767

(24,7%)

17

1646

5,9

205

Тип користувача

Витрати на ведення мисливського господарства на 1 тис.га (в середньому)

Витрати на охорону і відтворення тварин на 1 тис.га (в середньому)

УТМР

3,3 тисячі

1,4 тисячі

Держагентство

13,2 тисячі

5,9 тисяч

Інші

13,7 тисяч

7 тисяч


Таблиця 2І це підводить нас до результату чисельності мисливських тварин (Таблиця 2). Якщо оптимальна чисельність оленя шляхетного у приватних господарствах у 4,5 разів більше, ніж в УТМР, то добувається там (а ліміт розраховується з урахуванням фактичної чисельності) майже в 70 разів більше. Якщо оптимальна чисельність козулі майже рівна, то добувається в угіддях приватників в 3 рази більше. Якщо оптимальна чисельність кабана у державних угіддях навіть нижче, чим в угіддях УТМР, то добувають навіть там більше.

Тип користувача

Олень шляхетний

Козуля

Кабан

Оптимальна

Ліміт

Оптимальна

Ліміт

Оптимальна

Ліміт

УТМР

2578

5

56328

1680

16170

1860

Держагентство

7230

125

31706

1853

13907

2022

Інші

11481

343

67775

5247

25763

7503

Стадо бізонів біжить зі швидкістю найповільнішого. Коли на нього нападають хижаки, то першими вмирають найповільніші і найслабкіші особини, що біжать останніми. Так формується більш міцне і витривале стадо. Цей висновок може слугувати планом будівництва мисливської галузі: лише міцне стадо, очолюване сильними ватажками, позбувшись слабких особин, здатне йти вперед і розвиватись. В інакшому випадку перехід від занепаду до знищення відбудеться вкрай швидко. Тому закликаємо усіх вступати до лав «Всеукраїнської мисливської спілки» для того, щоб разом покращити стан справ у мисливській галузі та надати відсіч зоозахисникам-антимисливцям!

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка».

Детальніше...

На календарі 14 травня – Лімітів немає!

В 2017 році бездіяльність Мінприроди та МінАПК була  визнана судом, але життя їх нічому не навчає – міністерства продовжують порушувати закон!

Обурені такою нахабністю і зневагою з боку Уряду В.Гройсмана по відношенню до мисливської галузі, напередодні ми звернулись до Прем’єр-міністра України з вимогою забезпечити дотримання вимог законодавства відповідальними чиновниками – затвердити Ліміти.

Як бачимо з графіку на ілюстрації, з сезону полювання 2015-2016рр Ліміти жодного! разу не були затверджені в передбачений Законом термін – до 1 травня. Важливо – по Інструкції з порядку встановлення Лімітів за місяць до початку полювання Ліміти доводяться до відома територіальних органів Держлісагентства, і за 10 днів до початку сезону їх доводять до відома користувачів мисливських угідь.

Графік лімітов

Детальніше...
Трофейне полювання: філософія та роль у збереженні дикої природи

По усьому світу кімнати, будинки чи офіси мисливців прикрашені добутими трофеями. Вони – не просто згадка про пережиті емоції, а ще й дань поваги до добутої дичини. Трофейним екземпляром вважається стара особина, яка є дуже розумною та обережною - впродовж років вона мала спритність уникати загрози від людини, хижаків і конкурентів. Для добування такої тварини необхідно докласти максимум зусиль і витратити багато часу, тому такий трофей - найцінніший для мисливця.

Філософія трофейного полювання.

Нерозривно пов’язана з двома аспектами. По-перше, це специфічне полювання на дорослих особин, які мають видатні риси (роги, ікла), і наближаються до завершення (або вже завершили) продуктивного віку. Тобто результатом такого полювання є не просто ексклюзивний трофей, а й відсутність загрози для популяції даного виду. По-друге – рекреаційний: добування такої особини передбачає докладання значних зусиль при її вистежуванні, необхідна значна підготовка і витривалість не лише мисливця, а й спеціаліста мисливського господарства, який має вести постійні спостереження за конкретними групами тварин і може оцінити – чи не буде на шкоду популяції вилучення конкретної особини.

Особина з великими рогами або іклами високої якості – це знак благополуччя популяції. Але очевидно, що навіть у найбільш процвітаючій популяції таких особин не може бути багато, тож і доля «трофейних мисливців» по усьому світу незначна. Відповідно, ексклюзивне право добути тварину з трофейними якостями достатньо дороге. Але мисливці готові робити значні трати, адже більша частина виручених від трофейного полювання коштів повертається в охорону і збереження диких тварин. Вполював одну особину – профінансував збереження десятків, а то й сотень інших.

Аби популяризувати культуру полювання, дати змогу мисливцям продемонструвати колегам по захопленню свої здобутки, почали проводити міжнародні виставки і конкурси трофеїв. Перша міжнародна мисливська виставка пройшла в 1910 році, і з тих пір експонування здобутків мисливської галузі ставало дедалі популярнішим. Власників найвидатніших трофеїв нагороджують медалями та грамотами, адже їх добування – складна праця. На спеціалізованих виставках проводять і оцінку трофеїв у відповідності з міжнародними критеріями. Наприклад, по системі CIC роги та ікла оцінюють за типовістю, красою і симетрією, звертають увагу і на такі параметри як колір, звивистість розетки й інше. Мисливці мріють увійти в історію і для них велика честь – щоб увесь світ дізнався про нього, як про вправного добувача, а його ім’я було вписано в реєстр трофеїв.

Трофейне полювання можна порівняти з ювелірною роботою – воно таке ж складне й філігранне. Достойний трофей для мисливця – як діамант для ювеліра: спочатку серед безлічі алмазів необхідно віднайти лише один – той самий, особливий за розміром і чистотою – а потім надати йому таку форму, яка найкращим чином продемонструє його красу.

Нажаль, в сьогоднішньому урбанізованому світі трофейне полювання, як і мисливство загалом, піддають критиці. На відміну від тієї ж трофейної риболовлі, яка є прийнятним видом спорту. На превеликий жаль мисливців, вполювати трофей і відпустити його, як роблять під час спортивної риболовлі, – неможливо. Але полювання завжди супроводжується виявом поваги до добутої дикої тварини – з моменту її добування, коли тварині віддають останню шану, вкладаючи гілочку до рота, і завершуючи виготовленням трофею, аби закарбувати в пам’яті повагу до величної тварини.

Варто зазначити, що в багатьох країнах робили спроби замінити трофейне полювання на фототуризм. Однак виявилося, що він не здатен генерувати такі ж кошти для збереження дикої природи, які надходять на природоохоронні заходи від полювання. В деяких випадках таку заміну неможливо зробити через відсутність належної інфраструктури, нестабільну політичну ситуацію в країнах, відсутність достатньої кількості мальовничих ландшафтів, які б могли залучати туристів. Окрім того, регулювання чисельності і формування здорової популяції – необхідні заходи, здійснювати котрі без полювання неможливо.

 Аби розвіяти широко розповсюджений міф про те, що трофейне полювання призводить до скорочення чисельності видів диких тварин, спеціалісти Міжнародного союзу охорону природи (МСОП) підготували переконливі докази його важливого позитивного впливу на відновлення і захист видів диких тварин, збереження середовищ їх перебування і захист прав і засобів для існування місцевих спільнот. За визначенням МСОП, в глобальному сенсі до скорочення чисельності великих ссавців привело зовсім не полювання, а деградація середовища перебування тварин, конкуренція з худобою, браконьєрство і вбивства у помсту в конфліктах людина-дика природа.

Програми трофейного полювання мають наступні позитивні фактори для збереження природи:

  1. Стимулюють користувачів мисливськими угіддями зберігати і відновлювати дику природу.
  2. Генерують доходи, які направляються на збереження дикої природи – відновлення середовищ перебування (зокрема повернення «дикого» статусу сільськогосподарським землям), охорона тварин.
  3. Підвищення толерантності до дикої природи і зменшення конфліктів між людиною і дикою природою.
  4. Для країн, що розвиваються, трофейне полювання генерує значну частину доходів з розвинених країн.
  5. Регулювання чисельності і формування здорової популяції – вилучаються старі особини самців, які намагаються конкурувати з молодими особинами репродуктивного віку.

Спеціалісти МСОП наводять практичні приклади важливої ролі трофейного полювання в збереженні дикої природи.

Носороги в Намібії і Південній Африці. Завдяки впровадженню програм з трофейного полювання на білих носорогів в Південній Африці їх чисельність збільшилась з 1800 особин в 1968 році до 18400 особин сьогодні, і це дозволило суттєво збільшити чисельність тварин, яких передали для розселення в інші країни. В 2004 році Конвенція про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES) затвердила квоти на обмежене полювання на чорного носорога в Намібії і Південній Африці, і з тих пір його чисельність збільшилась на 67% - з 2300 до 3900 особин. Саме полювання відіграло значну роль в збільшенні чисельності цих видів – користувачі угіддями отримали стимули для збереження тварин, доходи на їх захист від браконьєрів, допомогу у відновленні популяцій. Чисельність популяцій збільшується і завдяки регулятивним заходам, наприклад, вилучаються самці, котрі можуть конкурувати з телятами чи самками або навіть вбивати їх.

Мархур і муфлон в Пакистані. Неконтрольоване браконьєрство задля отримання їжі в Пакистані значно скоротило популяцію Сулейманського мархуру та азійського муфлону. Задля їх збереження було розроблено план – члени місцевої спільноти відмовились від незаконного полювання в обмін на те, що їх працевлаштували охоронниками диких тварин, а фінансували їх діяльність коштами, вирученими від проведення обмеженого трофейного полювання для іноземних мисливців. За період 1986-2012рр полювання на ці види принесло $486 400 державі і $2,71 млн місцевій громаді. Було працевлаштовано більше 80 охоронців, профінансовані соціальні проекти (школи і медичні заклади), і зменшено площі випасу худоби. Завдяки подоланню браконьєрства чисельність мархуру збільшилась зі 100 особин в 1980-х до 3500 особин в 2012, і тварину викреслили зі списку «під загрозою зникнення» у Міжнародній червоній книзі.

Трофейне полювання проводять в більшості країн Європи, в США, Канаді, Мексиці, Австралії, Новій Зеландії, в окремих країнах Африки, Центральної та Південної Америки й Азії. Розуміючи природоохоронну роль трофейного полювання по усьому світу, МСОП розробив «Керівні принципи трофейного полювання», а Європейська хартія полювання та біорізноманіття наголошує на необхідності стимулювати охорону біорізноманіття через стале використання (регламентоване полювання). В Україні, нажаль, ця культура не розвинена. Вітчизняні природоохоронні органи влади не беруть до уваги ні принципи Європейської хартії полювання, ні рекомендації Міжнародного союзу охорони природи. У нас популярніше – внести тварину в Червону книгу, і з почуттям виконаного обов’язку забути про неї.  

Натомість в деяких країнах з низьким рівнем життя це – єдина можливість фінансувати збереження рідкісних видів тварин. Цей підхід може бути застосованим і для України. Сьогодні, враховуючи занепад об’єктів природо-заповідного фонду, низький рівень життя населення і високий дефіцит бюджету України, єдиним джерелом коштів для збереження дикої природи є інвестиції від проведення полювання. Регламентоване і контрольоване, добре сплановане трофейне полювання на того ж лося, могло б стати значною підмогою для його збереження. Це дало б змогу і мисливським господарствам мати стимули для його охорони, і генерувало би кошти для інвестицій в збереження усіх видів диких тварин та середовищ їх перебування.

З метою популяризації трофейного полювання ГС «ВМС» звертається з пропозицією до Держлісагентства започаткувати організацію стенду мисливських трофеїв під час проведення спеціалізованих виставок – «Полювання. Риболовля. Туризм». Ми можемо долучитись до ініціативи, забезпечивши наповнення стенду.

Детальніше...
Відкритий лист до Прем'єр-міністра України щодо незатвердження Лімітів

Відкритий лист Прем’єр-міністру України В.Б. Гройсману

 

Копія: В.о. Міністра аграрної політики та продовольства України О.В. Трофімцевій

Міністру екології та природних ресурсів України О.М. Семераку

 

Шановний Володимире Борисовичу!

В черговий раз звертаємось до Вас від імені мисливської спільноти за допомогою. Відповідно до ст.16 Закону України «Про мисливське господарство та полювання» ліміти використання мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду (далі – Ліміти), затверджуються на мисливський сезон центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики (Мінагрополітики), за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що  забезпечує  формування  державної  політики  у  сфері  охорони навколишнього  природного  середовища (Мінприроди).

Ст. 19 вищезазначеного Закону встановлює, що мисливський сезон на самця козулі починається з 1 травня, отже для того, аби користувачі мисливських угідь мали змогу розпочати сезон полювання, Ліміти мають бути затвердженими до 1 травня. Відповідно до Інструкції щодо застосування порядку встановлення лімітів використання диких тварин, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення, затвердженою наказом № 116 Мінекобезпеки (нині – Мінприроди) від 26.05.99р., Ліміти доводяться до відома користувачів мисливських угідь не пізніше як за 10 днів до сезону полювання (пункт 2.11.), отже до 21 квітня.

За наявною у нас інформацією, станом на 3 травня 2019 року Проект Наказу про затвердження Лімітів навіть не погоджений Мінприроди. Таким чином, відповідальні органи влади (Мінагрополітики та Мінприроди) в черговий раз порушили Закон України. Як наслідок такої безвідповідальної політики, користувачі мисливських угідь не мають змоги укладати договори і планувати проведення полювання, отже позбавлені можливості здійснювати господарську діяльність і отримувати доходи. Зазначене порушення вимог законодавства порушує й інтереси багатотисячної спільноти українських мисливців, які не можуть реалізовувати своє право на полювання.

Особливе обурення викликає той факт, що порушення вимог чинного законодавства відбувається щороку, незважаючи на звернення до суду, який визнав бездіяльність Мінагрополітики та Мінприроди щодо несвоєчасного затвердження Лімітів (справи №826/10729/17, №826/9432/17).

Враховуючи викладене вище, просимо Вас забезпечити дотримання вимог законодавства і доручити відповідальним посадовим особам Мінагрополітики та Мінприроди негайно затвердити Ліміти використання мисливських тварин, віднесених до державного мисливського фонду, на сезон полювання 2019-2020 років.

У разі, якщо вимоги законодавства в частині строків затвердження Лімітів будуть порушуватися і надалі, мисливська громада залишає за собою право звертатися до судових інстанцій і міжнародних спільнот щодо порушення Законів України посадовими особами Мінагрополітики та Мінприроди.

З повагою, Голова Громадської спілки С.А. Андросюк

Детальніше...
10 переваг м'яса дичини

М'ясо дичини у порівнянні з фермерським м’ясом - все одно, що червона ікра у порівнянні з кабачковою. Як і витримане вино, дичина має глибокий і насичений смак.

Дикі тварини споживають натуральну рослинність і ведуть активний спосіб життя в дикій природі, тому їх м'ясо має корисні для здоров’я переваги:

  1. Екологічний продукт.
    2. Низький вміст жиру – більш дієтичне і легше засвоюється.
    3. Ідеальне співвідношення Омега-3 до Омега-6 жирних кислот – м’ясо дичини є одним з найбільш здорових джерел «хорошого» жиру.
    4. Багатий вміст повноцінного нежирного білку.
    5. Містить в 4 рази більше вітамінів, ніж м'ясо фермерських тварин.
    6. Незамінне джерело мінеральних речовин (заліза, цинку).
    7. Не містить антибіотиків і інших фармацевтичних препаратів, які використовують в традиційному тваринництві.
    8. Не містить гормонів, які застосовують при вирощуванні тварин.
    9. Містить здорову і доступну дозу кон’югованої лінолевої кислоти (CLA), що знижує ризик раку і сердечно-судинних захворювань.
    10. Вибираючи м'ясо диких тварин, ви знижуєте свій вуглецевий слід – кількість парникових газів, що є результатом діяльності сільгосппідприємств.

Отож відповідь на розповсюджене питання до мисливців «Чи Вам їсти нема чого?» однозначна – ми віддаємо перевагу екологічно чистому продукту, знаючи про його походження і насолоджуючись неповторним смаком цього традиційного делікатесу.

Детальніше...

Скільки диких тварин нарахували мисливські господарства і скільки з них добувають мисливці. Нагадаємо, презентуючи річний звіт Держлісагентства за 2018 рік, в якому було зазначено, що мисливська галузь збиткова на 50%, в.о. Голови відомства В.Бондар підтвердив, що галузі не приділяють достатньої уваги. 
Нарешті Держстат опублікував дані щодо чисельності диких тварин за минулий рік, що є одним із показників результатів функціонування галузі, які представлені на графіках. Ми вирішили проаналізувати сучасний стан мисливської галузі та відшукати проблеми, які заважають її розвитку. В наступних публікаціях – більш детальний аналіз.

Чисельність копитнихЧисельність хутровихЧисельність пернатих

Детальніше...
Підвищення кваліфікації працівників мисливських господарств

Мелітопольський інститут екології і соціальних технологій відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна»

запрошує на курси підвищення кваліфікації. 

Тривалість курсу 2 тижні, заняття по 8 годин 6 днів на тиждень в групі до 10 чоловік.

Вартість – 3100 гривень, у вартість входить проживання в гуртожитку.

По результатам проходження курсів видається посвідчення.

Контактна особа – доктор біологічних наук, професор Валерій Іванович Лисенко, 0677974577

Програма курсів підвищення кваліфікації працівників мисливських господарств України

Система мисливських організацій в Україні

Основні мисливські структури: державні лісомисливські господарства, приватні мисливські господарства, УТМР, товариства.

Принципи ведення мисливського господарства та організаційні особливості.

Законодавство, що регулює діяльність мисливських господарств.

Лісомисливське районування України і типологія мисливських угідь

Лісомисливське районування України. Основні типи мисливських угідь України та їх особливості в різних ландшафтно-географічних зонах. Типологія лісових угідь, польових та водно-болотних угідь. Поняття бонітування угідь. Принципи бонітування. Класи бонітетів та їх особливості

Специфіка бонітування угідь для основних  видів. Особливості вимог до угідь основних видів мисливських тварин. Специфіка оцінки якості угідь для різних видів.

Організація мисливського господарства

Поділ господарства на єгерські обходи.  Створення відтворювальних ділянок та їх особливості. Проведення визначення  кордонів господарства, єгерських обходів та відтворювальних  ділянок. Встановлення інформаційних знаків та їх особливості.

Заповідна справа України

Історія заповідної в Україні. Чинні законодавчі та нормативні документи щодо заповідної справи: міжнародного, державного, регіонального, місцевого рівня. Природні заповідники. Біосферні резервати (заповідники). Національні природні парки. Заказники; пам'ятки природи;регіональні ландшафтні парки; заповідні урочища; ботанічні сади ;дендрологічні парки; зоологічні парки; парки - пам 'ятки садово-паркового мистецтва.

Біологія мисливських тварин

Біологічні особливості мисливських птахів. Біологічні особливості мисливських звірів

Трофейні особливості звірів України. Акліматизація мисливських птахів та звірів.

Організаційні та господарські заходи використання ресурсів мисливських тварин

Технологія полювання.  Методи полювання на птахів. Методи полювання на звірів. Заборонені методи здобичі тварин.

Мисливський туризм і трофейне полювання. Організація мисливського туризму. Економічні та господарські особливості роботи з іноземними мисливцями. Трофейне полювання та його організація.

 Контроль за використанням ресурсів мисливських тварин

Збереження та охорона господарських видів. Загальні охоронні заходи. Системна охорона в мисливських  угіддях та на водоймах.

Принципи створення та призначення Червоних книг

Історія створення Червоних книг. Червона книга України. Загальний огляд. Мисливські види в Червоних книгах.

Біотехнічні заходи як шлях покращання умов існування мисливських тварин

Методи оптимізації умов проживання звірів. Біотехнічні заходи з покращення умов проживання лісових тварин. Покращення захисних властивостей лісового середовища. Влаштування ремізів, ремізних ділянок, кормових полів, водопоїв для звірів. Солонці. Використання порубочних матеріалів для підгодовування звірів. Підгодівля тварин у зимовий період. Заготівля та зберігання кормів. Типи та розташування біотехнічних споруд.

Обмеження діяльності хижих тварин та дії фактору турбування на звірів.

Комплекси біотехнічних заходів. Вибірковість біотехнії для різних лісомисливських зон. Регіональна оптимізація біотехнічних заходів  як один з методів оптимізації використання мисливських угідь. Екстенсивні та інтенсивні господарства – позитивні і негативні особливості впливу тварин на мисливські угіддя.

Прогресивні технології меліорації та рекультивації мисливських угідь.

Лісогосподарські дії і мисливські тварини (негативні і позитивні впливи мисливських тварин на лісостани). Методи нейтралізації негативного впливу мисливських тварин на оточуюче середовище. Кооперація сільського і мисливського господарств та природоохоронних заходів для оптимізації мисливських угідь.

Комплексне використання мисливських угідь

Мисливські угіддя та мисливські тварини як частина довкілля. Рекреаційне використання мисливських угідь. Природно-заповідний фонд  та відновлювальні ділянки мисливських господарств як резервати дичини.

Зв`язок екологічної мережі та оптимізації умов середовища для мисливських тварин. Спеціальні заходи для покращання внутрішньо ареальних умов для тварин. 

 Мисливська таксація

Призначення обліків в мисливському господарстві та їх організація. Методи обліків. Система розрахунків та екстраполяцій в облікових роботах. Технології використання ресурсів.

Нормативи вилучення тварин. Форми, методи та норми здобичі.

Відлов мисливських тварин.

Мисливські трофеї

Сучасна система визнання трофеїв (міжнародні виставки). Системи оцінки мисливських трофеїв . Сучасні методики оцінки мисливських трофеїв.

Дичинорозведення в мисливському господарстві

Види тварин для дичинорозведення та їх біологічні особливості.

Основи технологій розведення фазана і крижня. Вольєрне утримання та розведення копитних та інших тварин.

Детальніше...
Вольєрне господарство

Держстат опублікував статистичні дані щодо мисливства за 2018 рік, і сьогодні поговоримо про кількість мисливських тварин у розплідниках України. Якщо, за нашою традицією, порівняти їх з країнами-сусідами, то можна констатувати – дичинорозведення у нас занепадає, а про наявність вольєрного господарства взагалі годі й говорити.

Європа, Нова Зеландія і навіть Африка давно йдуть шляхом утримання та розведення диких тварин на загороджених територіях. І мова йде не просто про вольєрні господарства, які мають достатню площу для розведення дичини та організації вольєрного полювання, а і про мисливські ферми, яких у Європі біля 10 000. Завдяки ним вдається збільшувати кількість ресурсно-цінних мисливських видів тварин, продавати їх для розселення, розвивати мисливський і еко-туризм.

Наприклад, у Польщі нараховується 274 центри по розведенню тварин (в основному Держлісу) загальною площею 2,3 млн гектар, де утримують 136 000 ратичних тварин. Загальна площа мисливських вольєрів Білорусі становить 23,7 тис гектар – в них утримується 5 000 ратичних тварин. У Чехії налічується 205 оборів (вольєрних господарств) і 291 фазанарій. В Латвії станом на 2017 рік у 84 господарствах утримувалось 11,2 тисячі оленів шляхетних. В Іспанії взагалі свого часу значна частина сільських господарствах переорієнтувалась на мисливське вольєрне господарство.

В Україні ж в 2018 році в розплідниках налічувалось 3 179 ратичних тварин,  з них тільки 383 голови було передано для розселення. У нас законодавчо неврегульоване питання вольєрного господарства і нормативно-правова база досить розмита. Винесена нами на обговорення стратегія реформування мисливської галузі передбачає створення вольєрних господарств, в яких полювання може проходити протягом усього мисливського року (за виключенням «сезону тиші»). І саме вдосконалення нормативної бази має стати відправною точкою для розвитку розведення диких тварин у напіввільних умовах, їх розселення та добування в Україні.

общая численность вольеры

Детальніше...