Admin

Admin

«Всеукраїнська мисливська спілка», як незалежна мисливська організація, в жовтні цього року надіслала усім зацікавленим сторонам Проект концепції реформування та розвитку мисливського господарства, розроблений спільно з колегами з ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств». Проект було надіслано до Офісу Президента, Кабміну, Мінекоенерго, профільним комітетам Верховної Ради і європейсько-орієнтованим громадським організаціям.

Нарешті надійшла перша відповідь на наше звернення. Комітет ВРУ з питань економічного розвитку подякував за небайдужість до проблем мисливської галузі, зазначивши, що викладені нами в Проекті пропозиції будуть вивчені і можуть бути використані у разі надходження відповідної законодавчої ініціативи (додається нижче).

Отож сьогодні ми звертаємось до усіх небайдужих мисливців – згуртуватись задля  втілення законодавчих ініціатив, направлених на розвиток мисливства. З метою формування робочої групи задля опрацювання законодавчих ініціатив і формування групи депутатів задля подання законопроектів на розгляд Верховної Ради, просимо усіх мисливців, хто має налагоджені контакти з депутатами – написати нам на електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її..

Давайте разом докладати практичних зусиль для зміни діючого законодавства!

2 20191212 0004 page 0001

Детальніше...
Вовк в Україні - чи справді його винищують мисливці?

Як тільки до Верховної Ради було подано законопроект, що скасовує поняття регулювання чисельності хижих тварин, «захисники вовка» почали розкручувати тему, що українські мисливці нібито винищують вовка і навіть влаштовують йому «кривавий терор». Правда це, чи чергові маніпуляції?

За останні 10 років чисельність вовка в Україні коливається в межах від 2,7 до 2,2 тисяч особин. Добувається щорічно приблизно 50-60%, однак, до критичного зменшення популяції це не призводить.

1. Наукова думка

В 2008 році була опублікована наукова стаття М.Шквирі та М. Колеснікова «Особливості поширення та поведінки вовка в Україні». В ній було зазначено: «Загрози зникнення виду на даний момент не існує. Популяція вовка на території України має високу чисельність, і спостерігається тенденція до її збільшення…на даному етапі посилення контролю за застосуванням незаконних методик є достатнім для уникнення ризику безконтрольного знищення виду».[1]

В 2014 році у спільній науковій праці М. Шквирі, І.Парнікози та В. Борейка «Человек и волк в Украине» було зазначено наступне: «Українські зоологи…вважають, що в Україні офіційно показана чисельність вовка нижче реальної…Його чисельність по різним суб’єктивним і офіційним оцінкам можна визначити в межах від 3 до 5 тисяч особин». [2]

В 2017 році професор С.В. Межжерін, чий авторитет в питаннях мисливських тварин був визнаний «зоозахисниками» при внесенні лося до Червоної книги, заявив: «Популяція вовка в прекрасному стані. Таке було в останній раз років 60 тому, після війни. В 50-ті роки його почали винищувати, дійшло до 300 голів. А зараз вже – до 1000…мисливські господарства зобов’язані …обмежувати кількість хижих видів». [3]

Кандидат біологічних наук М. Шквиря в 2018 році заявила: «На вовків цілорічно полюють у тих країнах, де цьому виду нічого не загрожує. У нього нормальна чисельність, хороша тенденція. Наразі нема необхідності полювання якось обмежувати. На вовка майже цілорічно полюють в країнах, де він не має охоронного статусу».[4] 
На думку кандидата біологічних наук В. Смаголя: «Нормальна щільність вовка по Україні має бути 500-600 особин, а зараз його 2 500»[5]

2. Бернська конвенція

Україна в 1996 році приєдналася до Бернської конвенції за умови не лише вибіркового регулювання чисельності вовка, а навіть із застосуванням капканів для його добування.

Більше того, в 2019 році Вищий Суд ЄС дійшов висновку, що полювання як інструмент управління популяцією суворо охоронюваних видів (вовка) сумісне с законодавством ЄС.

3. Вовк і Європа

В багатьох європейських країнах вовк має статус «повної охорони» – це правда. Але чи значить це, що в усіх таких країнах полювання на нього заборонене? Ні. Погляньмо на наших ближніх європейських сусідів:

Румунія – за період 2010-2016роки було на законних підставах добуто 1429 вовків.

Словаччина – популяція вовка близько 400 особин, в цьому році дозволено добути 35 особин.

В Угорщині чисельність вовків оцінюють в 30-35 особин, тому, звичайно, полювання на цей вид тут не проводиться.

В Болгарії, що є членом ЄС, на вовка дозволено полювати круглий рік, хоча він має статус часткової охорони.

Статус повної охорони вовк має і у Фінляндії, але з популяції в 200-250 особин дозволяють щорічно вилучати 50 вовків.

Швеція визначила, що оптимальною для них є популяція в 300 особин, все що вище – вилучається шляхом полювання.

Норвегія – з популяції в приблизно 100 особин дозволили вилучити 42 особини.

Франція – з популяції в 400 особин вилучають 10-12%. Про це ми вже писали тут: http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/156-vovk-khto-koho-hoduie

Порівняємо ситуацію в Україні і з пострадянськими сусідами.

В Латвії при чисельності 600-700 вовків дозволено щорічно добувати 250-300 особин.

В Литві за офіційними даними мешкає 34 вовчих зграї, а це приблизно до 300 особин вовка – вполювати дозволено 120 особин.

Білорусь – в 2017 році нарахували 2113 особин вовка, за рік до цього добуто 1775 особин, отже, 84%.

4. Цікава арифметика або маніпуляції

"Достатність" популяції вовка в Україні його захисники розрахували наступним шляхом: загальну чисельність розділили на площу країн, і заявили – невже в тих країнах Європи, де його щільність вища, вовки є вегетаріанцями?

Основу раціону вовку, наприклад на Поліссі, складають дикі ратичні тварини. Регулювання чисельності вовка здійснюють з метою зменшення негативного впливу на популяції інших видів. Так от, в Україні чисельність ратичних у порівнянні з європейськими сусідами в рази менша http://gsvms.org.ua/uk/myslyvstvo/mizhnarodnyi-dosvid/item/181-yes-i-ukraina-myslyvskyi-potentsial

В жовтні 2019 року Вищий Суд ЄС підкреслив – держави (прим. –  при вирішенні питання полювання на вовка) мають враховувати економічні, соціальні і культурні потреби, а також регіональні і місцеві особливості (інтереси сільського або мисливського господарства).

Однак на розгляді Верховної ради вже знаходиться Законопроект 0870 від 29.08.2019, яким запропоновано виключити зі списку хижих та шкідливих тварин вовка http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/novyny/item/302-shchodo-antymyslyvskoho-zakonoproektu-0870

І законопроект 2232 від 04.10.2019, яким взагалі запропоновано виключити поняття регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/novyny/item/313-shchodo-zakonoproektu-2232-vid-04102019

Отже, ляльководи "заслужені природоохоронці" знову смикають за ниточки депутатів, щоб втілити в законодавчій площині ініціативи, які не мають нічого спільного ні з думкою професійної спільноти, ні з практикою європейських країн.

 

[1] http://www.terioshkola.org.ua/library/varia-articles/shkvyrya&kolesnikov-2008.pdf

[2] https://cyberleninka.ru/article/n/chelovek-i-volk-v-ukraine

[3] https://24tv.ua/ru/volki_losi_i_brakonery_ili_net_hudshego_zverja_chem_chelovek_n775670

[4] https://dyvys.info/2018/12/13/chomu-na-lvivshhyni-vovky-nablyzhayutsya-do-lyudskyh-osel/

[5] https://hromadske.radio/podcasts/kyiv-donbas/v-ukrayini-nemaye-fahivciv-yaki-mogly-b-kontrolyuvaty-chyselnist-vovka-biolog

Детальніше...
7-8 грудня, Люблін, Виставка «ХОББІ – Мисливство, Стрілецький спорт, Виживання»

Наш Парнер Торгово-Виставковий центр Targi Lublin S.A. запрошує на першу виставку «ХОББІ – Мисливство, Стрілецький спорт, Виживання», якa відбудеться 7-8 грудня 2019 року на території Targi Lublin за адресою вул. Dworcowa 11 в Любліні.

«ХОББІ – Мисливство, Стрілецький спорт, Виживання» це аж 11 000 м2 виставкової площі, що робить її однією з найбільших мисливських виставок в Польщі. Понад 100 фірм з усієї країни презентують зброю (десятки брендів), оптику, одяг та всі необхідні аксесуари для полювання і стрільби. Для відвідувачів підготовлено ряд заходів, серед яких:

  • Демонстрація прийoмів приманювання оленів у виконанні Томаша Малинського, багаторазового чемпіона Польщі і дворазового чемпіона Європи.
  • Стрільбища ASG, можливість стрільби з реплік короткоствольної і довгоствольної зброї.
  • Стрільбище для стрільби з лука, 3 позиції для стрільби з блокового, мисливського і традиційного лука.
  • Лазерний тир.
  • Кулінарне шоу з дегустацією дичини.
  • Навчання стрільбі і виживанню
  • Виставка зброї Pro ARMA (більше 2 500 одиниць зброї, в тому числі велика кількість мисливської зброї) - павільйон А
  • Мисливські собаки
  • Виставка мисливських трофеїв
  • Показ мисливської моди

Заплановані також заходи для дітей та молоді, такі як: навчальний курс підготовлений Регіональною Дирекцією Державних Лісів в Любліні , стрільба з лука, навчання виживання (розпалювання вогнища, топографі я).

«ХОББІ – Мисливство, Стрілецький спорт, Виживання» - це також конкурси, зустрічі з зірками та насичена програма заходів.

Ведучим виставки буде Пшемислав Малек, редактор Darz Bór TV.

Сторінка заходу у Фейсбук https://www.facebook.com/events/1222449867928614/

Детальніше...
Чому собак і котів вважають загрозою дикій природі

Ще в минулому столітті вчені досліджували вплив бродячих тварин на дику фауну. Так, за даними ентомолога У. Зедлага, домашні тварини винищили більше видів птахів, ніж промислове полювання, яке, до слова, в Україні вже давно відсутнє.

 Бродячі собаки

Приблизно в той самий час (1974 рік) було опубліковано працю Р.Н. Денні «Вплив неконтрольованих собак на диких і домашніх тварин». В рамках загальнонаціонального дослідження в США виявилось, що собака – мисливець номер один на диких тварин (особливо на оленів, невелику дичину і птахів). По уточненим даним в 32 штатах США собаками було вбито більше 20 000 оленів. Тільки за 1 рік собаки вбили 407 білохвостих оленів в Міннесоті. Причому 94% собак мали власника і перебували на «вільному вигулі», періодично збиваючись у зграї з безхатніми собаками.  Вчені заявили, що на відміну від вовків, собаки дуже часто переслідують оленів просто заради задоволення від погоні, і вбивають їх просто заради вбивства, не з’їдаючи здобич.

Дослідник Орухського університету узагальнив наукові праці щодо впливу собак на дику фауну. Зазначено, що собаки -  потенційно ефективні хижаки, які можуть вбивати значну кількість різномантіних видів різних розмірів і таксонів. Наприклад, у Новій Зеландії  одна бродяча собака вбила близько 500 із 900 ківі за декілька місяців, в іспанському пташиному заповіднику 68-99% гнізд жайворонків були знищені лисом і дикими собаками[1].

В Італії хижацтво бродячих собак було зафіксоване на усі види копитних, включаючи дикого кабана, європейську козулю, оленів. У Французьких Альпах було повідомлено, що хижацтво собак спричиняє 30,3% загибелі оленів і 91,8% муфлонів. Зграя з 5 бродячих собак в 1999 році повністю знищила найбільшу колонію фламінго в Італії[2].

Скрізь, де існують бродячі і здичавілі собаки, проявляється їх хижацтво. Голодні собаки об’єднуються в зграї і стають страшніше вовка. Вони добувають мишей, бабаків, борсуків, можуть загнати козулю чи лося. За літо вони можуть ліквідувати колонію ховраха, вони є першими ворогами американської норки. Нерідко бродячі собаки викопують лис із нір, займають їх нори і полюють на зайця загоном[3].

Що вже казати про хижацтво собак в лісах і полях, якщо  навіть на території українських зоопарків були зафіксовані такі випадки: бродячі собаки вбили 7 лелек в Київському зоопарку і загризли 4 альпак у Миколаївському зоопарку[4]

На відміну від повністю одомашненої собаки, коти полюють завжди. Було проведено експеримент – коти, які споживали їх улюблений корм, могли відійти від миски для полювання, а потім повернутися до своїх ласощів. Та оскільки коти не є ланкою харчової піраміди, вони порушують природній баланс в дикій природі, і стають ворогами для неї. Найбільше – для птахів, невеличких ссавців, земноводних та плазунів. Пізнавальна стаття з роз’ясненнями: ТУТ

Бродячі коти на островах спричинили вимирання 14% сучасних видів птахів, ссавців та рептилій, що знаходяться в Міжнародній червоній книзі. За даними американських вчених, бродячі коти вбивають 1,3-4 мільярда птахів і 6,3-22,3 мільярда ссавців щорічно на території США[5]

За даними Австралійського товариства збереження дикої природи здичавілі коти щороку вбивають  на території Австралії 596 мільйонів рептилій і 316 мільйонів птахів 6

Використані джерела:

[1] https://studerende.au.dk/fileadmin/bioscience/Uddannelse/Specialerapporter_og_abstracts/2014-10-24_Nicolai_Elmo_Jensen_speciale.pdf

[2] https://escholarship.org/uc/item/7gc5h2d1

[3] https://cyberleninka.ru/article/n/biotsenoticheskie-svyazi-bezdomnyh-sobak-s-predstavitelyami-dikoy-fauny

[4] https://www.segodnya.ua/kiev/kpower/trahedija-v-kievckom-zooparke-brodjachie-cobaki-zadushili-cemerykh-aictov-276102.html

https://www.ukrinform.ua/rubric-regions/2453657-u-mikolaivskomu-zooparku-brodaci-sobaki-zagrizli-cotiroh-alpak.html

[5] https://www.nature.com/articles/ncomms2380

[1] https://www.australianwildlife.org/our-work/feral-cat-and-fox-control/

Детальніше...
Щодо Законопроекту 2232 від 04.10.2019

Аби не допустити знищення мисливського собаківництва і обмеження прав на регулювання хижих та шкідливих тварин, передбачені Законопроектом 2232 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67030

Закликаємо усіх мисливців:

  1. Підписати Петицію до Президента України і залучити до її підписання усіх знайомих та друзів: https://petition.president.gov.ua/petition/77874
  2. Звернутись з аргументованою вимогою до депутатів – не підтримувати даний законопроект.

Контакти депутатів (натискайте на прізвище) http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/site2/p_deputat_list

Зразок звернення (натисніть для завантаження)

Детальніше...
Реальність процедури отримання мисливських угідь в користування

Що чекає Вас на шляху проходження процедури надання мисливських угідь в користування в реальності? Довготривалий, сповнений бюрократії і корупційних ризиків  квест, де для проходження кожного кроку вже давно сформована своя такса, а в більшості випадків це ще й неможливість виконати 100% вимог, передбачених законодавством.

По-перше, згідно із діючим законодавством граничний термін розгляду звернень громадян складає 1 місяць. Отже, лише збір документів для початку процедури отримання угідь в користування може зайняти 3 місяці, якщо не більше.

Далі починається найскладніша процедура – отримання погоджень землевласників/користувачів.  Найлегший випадок, якщо ви бажаєте отримати в користування землі лісгоспу і Вам необхідне лише одне погодження. Але найчастіше ситуація доволі складніша. Наприклад, на території в 3000 га сільгоспугідь може бути 1000 пайовиків, і тут є декілька варіантів.

  1. Якщо паї передані в користування фермеру – ви потребуєте лише його погодження, але це зовсім не значить, що ви відбудетесь «малою кров’ю». Зокрема розповсюдженим є питання типу «чого я маю дозволяти Вам топтати мої посіви»? Нерідко «домовитись» з фермером вдається лише після надання йому фінансово-матеріальної послуги або обіцянки безкоштовних полювань в майбутньому.
  2. Якщо паї не надані в користування, Ви маєте домовитись з їх власниками. В більшості випадків Вам знову ж таки потрібно бути готовим до бартеру на кшталт - ти мені новий паркан, я тобі погодження.
  3. Існують і зовсім безнадійні випадки. Наприклад, пай отримано, а право власності на нього не оформлено. Власник паю помер і його було успадковано родичами, які живуть у місті, або й взагалі працюють за кордоном. Тобто, Ви фізично не матимете змоги отримати погодження, а отже, виконати умову закону. Навіть маючи 99% погоджень будьте готові, що це може стати приводом для відмови надання угідь в користування, тобто, чиновники будуть вмикати корупційну машину.

Проходження процедур погодження в сільраді, держадміністрації потребує вашої готовності  зробити свій внесок у розвиток громади, наприклад, заасфальтувати вулицю або зробити її освітлення, допомогти садочку і т.д.

Якщо Ви зібрали усі необхідні документи, вони пройшли перевірку на наявність коми у потрібному місці, готове подання Держлісагентства і у Вас ще навіть залишились кошти на ведення мисливського господарства, Ви потрапляєте у обласну раду. Там Вас чекає проходження профільних депутатських комісій, і якщо Ви не маєте зв’язків на рівні області серед «потрібних людей» - будьте готові до того, що знайдеться купа зачіпок, щоб дати Вам відмову.

Така невтішна реальність, звичайно, може мати нюанси в кожному конкретному випадку, але загалом сьогодні без потрібних зв’язків або великих коштів пройти процедуру отримання в користування мисливських угідь майже не можливо.

Тому ми вважаємо, що до ст. 22 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» мають бути внесені зміни. Зокрема, в частині отримання погоджень достатнім має бути отримання погоджень від 50% власників або користувачів земельних ділянок на території мисливських угідь, що надаються в користування. В зв’язку з реформою децентралізації має бути децентралізована і процедура надання угідь в користування: Радою ОТГ за погодженням з територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері мисливського господарства (нині це ОУЛМГ).

Спрощення даної процедури відкриє можливості для отримання мисливських угідь в користування колективам мисливців, значно скоротить бюрократичну і корупційну складову.

Детальніше...
Процедура отримання мисливських угідь в користування

Процедура отримання мисливських угідь в користування регламентована ст. 22 ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1478-14

«Порядок надання у користування мисливських угідь»:

Мисливські  угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням  центрального  органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим  з  Радою  міністрів  Автономної Республіки Крим, обласними,  Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Мисливські угіддя надаються у користування на строк не менш як на 15 років.
Площа мисливських угідь, що надаються користувачеві, повинна становити не менше 3 тисяч гектарів,  але  не  більше  ніж 35 відсотків від загальної площі мисливських угідь Автономної Республіки Крим, області та м. Севастополя.

  1. Для початку необхідно визначитися з бажаної територією (її межами) для створення мисливського господарства. В обласному управлінні лісового та мисливського господарства або в обласній раді необхідно дізнатись – чи є в цих межах території, які вже надані користувачу мисливських угідь. Якщо так, то існує два варіанти. 1. Отримати відмову дійсного користувача мисливських угідь від цієї ділянки. 2. Виключити цю ділянку з меж території, яку ви бажаєте отримати в користування, пам’ятаючи, що при цьому мінімальна площа мисливських угідь має становити 3 тисячі гектар.

Якщо користувача мисливськими угіддями  в межах бажаної території немає або Ви отримали згоду на відмову, то переходимо до наступних кроків.

  1. Територіальні органи Держгеокадастру (перелік з контактами https://land.gov.ua/info/terytorialni-orhany-derzhheokadastru/)

2.1.Отримання інформації щодо землевласників/користувачів земельних ділянок в межах бажаної території для подальшого оформлення їх погодження на користування угіддями.

2.2.Карта з межами мисливських угідь – завіряється в районному управлінні/відділі земельних ресурсів (довідка).

2.3.Експлікація (зазначення видів угідь) земельних угідь по кожному землевласнику/користувачу в розрізі сільських (селищних) та місцевих рад - завіряється в районному управлінні/відділі земельних ресурсів (довідка).

  1. Отримання погоджень надання в користування.

3.1.Власники/користувачі земельних ділянок (фермери, власники паїв, державний лісгосп, й інші користувачі). Погодження юридичної особи має містити її повну назву, повну назву користувача і площу земель, оформлюється у вигляді листа. Погодження фізичної особи має бути засвідчене нотаріально або селищною (сільською) радою (підпис і печатка) - оформлюється у вигляді списку.

3.2.Землі комунальної власності за межами населених пунктів – погодження сільських (селищних) рад.

3.3.Землі резерву – райдержадміністрація або Рада ОТГ, якщо вона створена.

3.4.Районна державна адміністрація – надає погодження у вигляді розпорядження РДА.

  1. Оригінали документів, в тому числі установчих документів юрособи, що бажає отримати в користування угіддя, разом із супровідним листом на ім’я Голови Держлісагентства передаються до обласного управління Держлісагентства. Після їх перевірки документи надсилають в центральний орган Держлісагентства для отримання подання до обласної ради. Подання має бути погодженим з обласною держадміністрацією! До нього додається заява від користувача на ім’я Голови обладміністрації.
  2. Рішення про надання в користування мисливських угідь приймається обласною радою. Для того, щоб питання було винесене на сесію облради необхідно пройти профільну депутатську комісію і отримати її позитивний висновок. Варто зазначити, що деякими облрадами розроблені відповідний перелік додаткових документів щодо порядку надання в користування мисливських угідь.
  3. В разі отримання Рішення про надання в користування мисливських угідь в ньому будуть зазначені подальші кроки, зокрема, необхідність укладання договору про умови ведення мисливського господарства з обласним управлінням Держлісагентства, забезпечення проведення упорядкування мисливських угідь з виготовленням Проекту організації та розвитку мисливського господарства й т.ін.

Зазначимо, що оскільки подання документів з питань надання в користування угідь Держлісагентству забезпечують його територіальні органи, про вимоги до оформлення і перелік необхідних документів можна дізнатись в обласному управлінні Держлісагентства (Перелік з контактами: http://dklg.kmu.gov.ua/forest/control/uk/publish/article?art_id=%2033245%20&%20cat_id%20=%20119383 ).

Детальніше...
Проект Концепції реформування мисливського господарства

ПРОЕКТ КОНЦЕПЦІЇ
реформування та розвитку мисливського господарства на 2020-2030 роки

Існуюча модель ведення мисливського господарства була розроблена в умовах соціалізму. Сьогодні мисливство - елемент активного відпочинку громадян, а повинно стати повноцінною галуззю з товарного виробництва і надання послуг в сфері полювання та зеленого туризму. За принципом: мисливське господарство - суб'єкт господарювання, який займається розведенням, відтворенням та охороною мисливських тварин, наданням послуг по полюванню, зеленому туризму і товарним виробництвом. Мисливець - користувач послуг господарства.

Реформування мисливської галузі з метою її функціонування в умовах ринкової економіки призведе до її розвитку та дозволить досягнути наступних результатів:

Створення додатково робочих місць – 16430 одиниць

Поява нових суб’єктів господарювання – 5055 одиниць

Додаткові надходження до галузі – 2,9 млрд. грн. в рік

Додаткові інвестиції в галузь – 3 млрд. грн.

Зростання чисельності диких копитних тварин –на 220 000 - до 560 000 особин

Поява товарного ринку мисливської продукції об’ємом 150 млн. грн. в рік

Для реформування мисливської галузі потрібна докорінна зміна діючого законодавства – Кримінального кодексу України, Кодексу України про адміністративні правопорушення, Законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про природно-заповідний фонд», Постанов Кабінету міністрів України щодо Положень про Держлісагентство та Держрибагентство, Наказів Міністерства екології та природних ресурсів, Міністерства аграрної політики та продовольства. Для цього пропонується створення робочої групи при Міністерстві енергетики та захисту довкілля або профільному комітеті Верховної Ради України з числа представників профільного державного агентства, наукових установ, юристів, користувачів мисливських угідь, всеукраїнських мисливських громадських організацій.

Проблеми, які належить вирішити

Сучасний стан мисливської галузі. В Україні зареєстровано понад 750 тисяч мисливців, з яких активні – 350 тисяч. Загальна площа мисливських угідь в Україні* складає  38,3 млн. га (56% від площі країни). З них 23,6 млн. га (61,6%) надані в користування Українському товариству мисливців та рибалок (УТМР); 10,7 млн. га (28,0%) – приватним та громадським мисливським організаціям; 4,0 млн. га (10,4%) – державні підприємства Держлісагентства України (ДАЛРУ). Близько 6300 працівників працевлаштовані в 1192 організаціях мисливської галузі. Порівняльний аналіз з постсоціалістичними країнами, такими як Польща, Угорщина, Словаччина, демонструє – мисливська галузь України очевидно рухається не в тому напрямку.

Мисливські  угіддя в користуванні. У порівнянні з сусідніми країнами Європи в Україні найменше співвідношення площі мисливських угідь до території країни. І в першу чергу це пов’язано з процедурою їх оформлення – при 100%-му виконанні вимог законодавства отримати угіддя в користування прості громадяни не в змозі. Надання угідь в користування є строковим, термін дії визначає влада. Право на користування не можливо відчужити або успадкувати, що не сприяє інвестиціям у галузь. Незатребуваними залишаються більше 8 млн. га угідь.

d1

d2

Користувачі мисливських угідь. В Україні мисливськогосподарською діяльністю займаються 1192 організації, середня площа угідь – 32 000 га. При такій площині користувач концентрує ресурси на продуктивній частині угідь, а інша залишається поза увагою. В зв’язку з незначною кількістю організацій обмежується доступ мисливців до тваринних ресурсів – лише 350 000 з зареєстрованих 750 000 мисливців є активними. Приклад успішного ведення мисливського господарства в країнах Європи демонструє, що ефективне користування природними ресурсами забезпечується за рахунок двох факторів. Мисливські колективи є самостійними юридичними особами і мають в користуванні угіддя середньою площею не більше 7 000 га.

3 1

d4

Державні мисливські господарства У користуванні 172 державних підприємств (ДАЛРУ) знаходяться угіддя загальною площею 3 981 000 га, середня площа угідь – 23 147 га. Працевлаштовані 782 працівники.

Доходи від ведення мисливського господарства державними підприємствами становлять 25,9 млн. грн. або 11,4% від загальної суми доходів галузі. Витрати – 70,5 млн. грн., отже 63,2% (44,6 млн. грн.) витрат щорічно дотуються за рахунок реалізації державних ресурсів у вигляді деревини.

Користуються послугами державних мисливських господарств у більшості чиновники самого Держлісагентства, а також чиновники обласного і районного рівня, підтвердження чому можна знайти в Журналах реєстрації інструктажу з техніки безпеки під час полювань.

Проблема ресурсної бази. В Україні чисельність диких тварин в порівнянні з країнами Європи є нижчою в рази, як наслідок – добування з розрахунку на 1 мисливця є нижчим в сотні разів. Виною цьому є розквіт браконьєрства. Зокрема, розмір встановлених штрафів за порушення правил полювання не має стримуючого ефекту  (середній штраф в 2018 році – 210 грн), а щоб правопорушника притягли до кримінальної відповідальності, він має завдати збитків на суму більше 240 000 гривень (рівносильно добуванню 8 козуль). Окрім того недосконалою є діюча система визначення оптимальної чисельності диких тварин, проведення обліку диких тварин, затвердження Лімітів добування, практики видачі сезонних відстрільних карток.

d5

Питання ефективності користування угіддями. В країнах Європи мисливство є прибутковою галуззю, натомість в Україні мисливське господарство – збиткове, завдяки тому, що 72% угідь використовують неефективні користувачі – ДАЛРУ і УТМР. Українська держава при такому потенціалі галузі і такій величезній кількості задіяних в сфері учасників не отримує майже ніякого доходу до бюджету і не збільшує ВВП.

d6

7 1

Кроки по реформуванню мисливської галузі.

  1. Реорганізація неефективних користувачів мисливськими угіддями.
    • Реорганізація державних мисливських господарств.

Пропонується передати мисливських угіддя державних підприємств, які сьогодні використовуються для так званих «чиновницьких полювань» і є збитковими, юридичним особам приватного права. В результаті буде створено 565 нових мисливських господарств площею по 7 тисяч га, що дасть додаткові 1550 робочих місць. В результаті підвищення рівня ефективності ведення мисливського господарства до нинішніх показників юридичних осіб приватного права доходи галузі від ведення мисливського господарства на цій території зростуть з 25,9 до 357,6 мільйонів гривень в рік.

Продаж права користування цими угіддями через аукціон по стартовій ціні $1 за гектар дозволить отримати $3,96 мільйонів, які будуть спрямовані на створення і утримання державних розплідників диких тварин. Із розрахунку по 1 розпліднику на 3 області України площею 1 тисяча гектар для розведення оленя, косулі, кабана – всього 20 одиниць, загальною площею 20 тисяч га. Таким чином кожен з 20 розплідників буде профінансовано на суму $220 000, виручених на аукціоні. В результаті у користувачів мисливськими угіддями з’явиться можливість придбання поголів’я диких тварин для розселення в дикій природі, та поліпшення генофонду наявного поголів’я.

  • Реорганізація мисливських угідь УТМР

УТМР є громадською неприбутковою організацією, тобто, по законам економіки не може бути ефективним користувачем ресурсів і генерувати прибуток. Витрати на ведення мисливського господарства і надходження – найнижчі серед усіх користувачів. В умовах, коли монополіст галузі є неефективним користувачем, говорити про її розбудову неможливо.

Пропонується реорганізувати мисливські угіддя УТМР (23,6 млн га) з поділом на дрібні (7 тис га) і передати їх в користування юридичним особам, засновниками котрих на паритетних засадах будуть місцеві мисливці та УТМР. Як результат – з’явиться 3350 мисливських господарств та 10330 додаткових робочих місць, надходження галузі від ведення мисливського господарства зростуть на 2,13 млрд грн в рік.

  1. Надати в користування землі резерву.

На сьогоднішній день площа мисливських угідь державного резерву (не надані в користування) становить приблизно 8 млн га. Передача їх в користування юридичним особам призведе до появи 1140 мисливських господарств і створення 4550 додаткових робочих місць. Враховуючи середній розмір надходжень з 1 тис га мисливських угідь це додаткові 722300 грн надходжень галузі від ведення мисливського господарства в рік.

Загалом від цих трьох кроків буде створено додатково 16 500 робочих місць та надходження галузі від ведення мисливського господарства зростуть на 2,5 млрд. грн. в рік.

 

Водночас для перетворення мисливської галузі з соціалістичного зразка до функціонування в ринкових умовах потрібно вирішити наступні питання.

  1. Державне управління мисливською галуззю.

Управління мисливською галуззю Держлісагентством є спробою поєднати в собі дві конфліктуючі місії: промислова заготівля деревини, що тягне за собою знищення середовищ перебування диких тварин. Площа лісових угідь в загальній структурі займає лише 20%.

 Пропонується об’єднати управління спеціальним використанням об'єктів тваринного світу в порядку ведення мисливського і рибного господарства, шляхом створення Державного агентства з питань рибного та мисливського господарства – за прикладом Служби охорони риб та диких тварин США.

  1. Концесія державного мисливського фонду

Надання в концесію державного мисливського фонду користувачам мисливських угідь шляхом укладення договору концесії, де передбачено: умови і строки досягнення концесіонером оптимальної чисельності мисливських тварин та використання надлишку чисельності. В 2018 році за отримання ліцензій добування користувачі сплатили 6,4 млн грн. В разі сплати концесії за оптимальну чисельність тварин із розрахунку – олень 150 грн, кабан 100 грн, косуля 30 грн – держава отримує 14,8 млн, а сумлінні користувачі при цьому залишаться у виграші. На перехідний період ввести Плани добування, та відійти від громіздкої та корупційної системи Лімітів добування.

Плата за користування мисливськими угіддями має направлятись в бюджет ОТГ. У середньому плата за користування мисливських угідь повинна складати 1 гривню за гектар, що складатиме додаткові 46 млн грн у місцеві бюджети.

  1. Боротьба з браконьєрством

Аналіз статистичних даних щодо наявності, добування та приросту мисливських тварин вказує на те, що щорічно незаконно добувають біля 35000 парнокопитних диких тварин.

З метою посилення боротьби з незаконним знищенням державного мисливського фонду пропонується ввести поняття «браконьєрство» – незаконне добування диких хребетних тварин. Передбачивши, що за браконьєрство на будь-яку особину диких парнокопитних тварин наступає кримінальна відповідальність у вигляді обмеження волі на строк 1-5 років в залежності від виду тварини. За браконьєрство на інші види диких тварин передбачити адміністративну відповідальність у вигляді штрафу.

При приєднанні галузі мисливства до Держрибагентства дозволить при незначному збільшення фінансування і чисельності наявного «рибного патруля» створити дієву державну охорону тваринного світу.

Втілення цих змін до законодавства дозволять додатково отримати 126 млн грн надходжень галузі від ведення мисливського господарства в рік.

  1. Строки полювання

На відміну від європейських країн в Україні діють стислі строки полювання, що не дозволяють користувачам мисливських угідь надавати послуги протягом усього року. Перегляд строків полювання, в тому числі і так званого «сезону тиші» без шкоди мисливському фонду дозволить додатково отримати 30 млн грн надходжень в галузь від ведення мисливського господарства в рік.

  1. Вольєрне господарство

Ведення вольєрного господарства для збільшення кількості ресурсно-цінних мисливських видів тварин є розповсюдженою у всьому світі практикою. При мінімальній площі і низьких витратах дозволяє збільшувати обсяги виходу мисливської продукції та поліпшення генофонду диких тварин.

  1. Створення мисливськогосподарського ринку

Впровадження реформ та збільшення кількості суб’єктів господарювання відкриє можливість для переходу мисливської галузі на ринкові відносини.

  • Ринок продукції полювання

Зростання поголів’я диких тварин та збільшення обсягів добування дозволить створити цивілізований ринок продукції мисливства –.екологічно-чистого, дієтичного м'яса диких тварин та поповнити споживчий кошик українця.

  • Ринок послуг в мисливській галузі

Перехід до ринкових відносин стимулюватиме мисливські господарства впроваджувати туристичні та оздоровчі послуги.

  1. Мисливська галузь в смартфоні

Шлях держави щодо діджиталізації і запити сучасного суспільства спрямовані на переведення послуг в електронний формат. Мисливська галузь потребує створення програмного продукту, в тому числі мобільного додатку, який дозволить мати електронний кабінет як користувача мисливських угідь, так і мисливця. Це дасть можливість скасувати паперові документи: разові та сезонні відстрільні картки, щорічну контрольну картку обліку добутої дичини та порушення правил полювання, бланки ліцензій та спростить грошові розрахунки між сторонами.

10.Пропагування мисливства

В лютому 2019 року в Конституції України було закріплено незворотність європейського курсу України. В 2007 році принципами Європейської хартії полювання та біорізноманіття було рекомендовано керуватись усім сторонам Бернської конвенції (Конвенції про охорону дикої флори і фауни і природних середовищ існування в Європі), котрою з 1996 року є і Україна. Принципи Хартії передбачають необхідність збереження полювання в якості загальноприйнятної соціальної, економічної та культурної діяльності сучасного суспільства і сприяння з боку органів влади визнанню суспільством того факту, що стале мисливство є інструментом збереження природи.

Однак з 2006 року в Україні заборонена пропаганда мисливства в закладах освіти, з 2015 року з переліку галузей знань і спеціальностей підготовки здобувачів вищої освіти була виключена спеціальність «мисливське господарство».

В зв’язку зі значним зростанням кількості мисливських господарств і дефіцитом кваліфікованих кадрів необхідне повернення спеціальності «мисливське господарство» до переліку напрямків підготовки здобувачів вищої освіти. Керуючись принципами Європейської хартії полювання та біорізноманіття, влада має формувати загальнодержавну політику щодо пропагування мисливства (сталого природокористування). Та зменшити вплив анти-мисливських організацій на прийняття популістських рішень влади, дії котрих призводить до знищення мисливської галузі.

*Примітка: в зв’язку з тим, що статистична інформація на тимчасово окупованих територіях України не збирається, Концепція сформована з урахуванням території України без тимчасово окупованих територій.

 

 Використані джерела інформації:

  1. Інформація Державної служби статистики «Сільське, лісове та рибне господарство»; http://www.ukrstat.gov.ua/
  2. «Уся правда про мисливство» №5,2019 Всеукраїнської газети «Полювання та риболовля»; http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/220-vsia-pravda-pro-myslyvstvo-v-ukraini
  3. Основні показники ведення мисливського господарства, 2018 рік, Україна, Держлісагентство України, https://www.facebook.com/685569911579001/posts/1571150126354304/?app=fbl;
  4. «Як схрестити вужа з їжаком», №7,2019 Всеукраїнської газети «Полювання та риболовля»; http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/245-yak-skhrestyty-vuzha-z-izhakom-diialnist-derzhlisahentstva
  5. Statistical Yearbook of Forestry, Statistics Poland, 2018, https://stat.gov.pl/
  6. Hungarian Game Management Database, 2017/2018 hunting year, https://vvt.gau.hu/,
  7. «Настала пора декомунізувати мисливського монополіста», №8,2019 Всеукраїнської газети «Полювання та риболовля» http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/288-pora-dekomunizuvaty-myslyvskoho-monopolista;
  8. Slovenský poľovnícky zväz, https://polovnictvo.sk/
  9. Slovenská poľovnícka komora, https://www.polovnickakomora.sk/
  10. «Глас народу» №9,2019 Всеукраїнської газети «Полювання та риболовля» http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/300-myslyvska-haluz-ukrainy-pryntsypovi-problemy

Детальніше...
Біобезпека під час проведення полювання

 В цьому році ми стикнулись з наймаштабнішим спалахом АЧС на території України і Європи. Через занесення збудника на підприємство компанія «Галичина-Захід» за один день втратила 100 тис голів свиней. Це рівно половина від того скільки втратила вся Україна за попередні 5 років присутності захворювання.

  За розрахунками ЄБРР (Європейський Банк Реконструкції та Розвитку) оціночні втрати від АЧС у розрахунку на 1 голову складають 460 доларів США. Поки причини занесення хвороби з’ясовуються, наслідки ми можемо бачити вже сьогодні. І не зважаючи на чи не щоденне обговорення цієї проблеми в ЗМІ фахівцями, міжнародними та профільними організаціями, подолати цю проблему нам не вдається через небажання власників свиней звертати увагу на біобезпеку у господарствах. Всі ми знаємо про кричущі факти її порушення: відсутність елементарних дезбар’єрів та дезкилимків, змінного взуття та одягу, утримання свиней обслуговуючим персоналом,- які призводять потім до знищення господарств та приватного сектору. Не слід забувати про численні факти  приховування фактів захворювання власниками господарств різних розмірів. Біобезпека на свиногосподарствах, та в приватному секторі має стати першим з чого починається ранок в країні де вирує АЧС.

Отже, спалахи АЧС на території України яскраво показують їх зв'язок з дрібнотоварним виробництвом та, в першу чергу, з особистими селянськими господарствами населення. З 503 випадків, які були офіційно зафіксовані в державі із серпня 2012  по вересень 2019 років 366 випадки сталися серед домашніх свиней, крім того 26  інфікованих об’єктів, що теж вказує на свідомі дії людини , і, що дивно, лише 111 випадків серед дикого кабана (європейські дані показують зовсім протилежну ситуацію, коли на домашніх свиней припадає 1-2 відсотки випадків, а більша частина повідомлень про захворювання тварин припадає на популяцію диких свиней). Але навіть хаотичне поширення захворювання в дикій фауні, не говорить про дикого кабана, як про основний вектор  поширення захворювання  Україною. Але  виключати з ланцюга передачі та поширення АЧС дикого кабана  ми не маємо права.

Популяція дикого кабана на території всієї країни, в даний час, знаходиться під постійним тиском з боку мисливців, ветеринарів та власників свиногосподарств .  Чисельність дикого кабана в країні скоротилася більш ніж на 50% з 2014 року і становить біля 30000 особин (за офіційними даними таксації) . Але навіть при такій низькій щільності (менше ніж 0,4 голови на км2) передача збудника всередині популяції зберігається, є частими випадки, коли гине все поголів’я диких свиней у мисливських угіддях, спеціалізованих вольєрних господарствах, заповідних територіях і лісових закритих вольєрах.  В зв’язку з тим, що Африканська чума свиней одне з найбільш небезпечних вірусних захворювань і проти нього відсутні ефективні специфічні засоби профілактики (вакцини) єдиним, рекомендованим в Україні засобом боротьби із вірусом серед дикого кабана є – депопуляція свиней у вогнищі і на прилеглій території.

І якщо до свійських свиней такі заходи просто необхідно застосовувати, то до дикого кабана, враховуючи його невисоку щільність у нашій країні, це робити не завжди доцільно. Депопуляція дикого кабана в тому вигляді, як це відбувається в Україні наносить колосальні збитки мисливському господарству і не вирішує власне саму проблему. Тому що заражений вірусом дикий кабан, під тиском мисливської канонади починає мігрувати на інші території, заходячи при цьому в населені пункти, таким чином поширюючи захворювання. Крім того, це призводить до збільшення правопорушень під виглядом проведення депопуляції. Так як головним розповсюджувачем АЧС в Україні є не дикий кабан, а людина та її не свідома, або навмисна недбалість.

В Україні офіційно зареєстровано біля 900 користувачів мисливських угідь (Держлісфонд, УТМР, приватні мисливські господарства) та біля 700 тисяч мисливців (зрозуміло, що багато з цих людей не ходять на полювання, а тримають зброю вдома лише для самозахисту), враховуючи таку кількість людей, задіяних в сфері мисливства, неможливо пропустити поза увагою повну відсутність якісно прописаних правил біобезпеки під час полювання, що  призводить до безконтрольного поширення АЧС в дикій фауні (що ми і спостерігаємо). Факти доводять, що в Україні спалахи АЧС зафіксовані навіть на закритих свиногосподарствах, куди в жодному разі не міг потрапити дикий кабан.

Систематичне підтвердження випадків захворювання у диких кабанів негативно впливає на мисливське господарство України, призводячи до приховувань випадків АЧС в дикій фауні користувачами мисливських угідь.

Чи не в кожному протоколі рішень обласних або районних ДНПК «Про епізоотичну ситуацію щодо африканської чуми свиней та стан виконання заходів щодо профілактики африканської чуми свиней», присутні пункти про депопуляцію дикого кабана і як наслідок – забезпечення необхідних умов біобезпеки при полюванні. Але якими ж саме мають бути ці умови, ніхто не знає і не розуміє, а тому ці правила не виконуються, а ні користувачами мисливських угідь, а ні уповноваженими органами. 

Основною проблемою діагностики АЧС у мисливських господарствах є ії повна відсутність. Передзабійні дослідження мисливських тварин, що знаходяться на волі – практично неможливі, і тому цей важливий напрямок зажиттєвої діагностики ВИПАДАЄ. Деякою компенсацією може бути знання епізоотичного статусу місцевості, тому що виявлені інфекційні та інвазійні захворювання свійських тварин спостерігаються і серед диких. М’ясо та інші продукти мисливського промислу підлягають обов’язковій ветеринарно-санітарній експертизі, Тому післязабійний огляд — основний метод оцінки безпечності та якості продуктів від впольованих диких тварин.

Розбирання туш диких тварин, ветсанекспертиза м’яса  та інших продуктів забою (згідно законодавства України) має здійснюватися на обладнаних у мисливських господарствах пунктах (майданчиках), що відповідають мінімальним ветеринарно-санітарним вимогам і які знову ж таки зазвичай відсутні у мисливських господарствах.

Такий майданчик і є одним з форпостів біобезпеки на мисливських господарствах.

Чому це важливо? Все просто. Зазвичай, після вдалого полювання, розробка туші дикого кабана відбувається в місці його видобування. Нутрощі тварини лишаються мисливцями в лісі, нажаль це усталена практика.

І добре коли тварина була здорова, але тільки уявимо собі, що застрелений кабан хворий на АЧС!

Лише одна капля крові хворої на АЧС тварини містить в собі мільярди реплікацій вірусу, що може знищити всіх свиней в країні, і ми знаємо, що знищення тварин хворих на АЧС має проходити безкровним способом не просто заради забаганок ветлікарів, а для того щоб не поширювати захворювання ,в тому числі, і в дикий фауні та зменшення вірусного навантаження на навколишнє середовище.  Саме через це, так важливий постійний моніторинг антитіл та власне вірусу в крові диких впольованих тварин, а також пошук туш загиблого дикого кабана в лісі.

Українськи ветеринарно санітарні вимоги до м’яса добутих на полюванні диких тварин дуже складні, і вимагають проведення ідентичних досліджень зі свійськими, що неможливо зробити в польових умовах мисливських господарств України, тому і не виконуються більшістю мисливців, під час практично жодного полювання. 

Сьогодні вимогами встановлено перелік досліджень (трихінельоз, цистицеркоз, пастерельоз, ехінококоз, кишкові гельмінти) що мають здійснюватися безпосередньо на неіснуючих майданчиках, або у державних лабораторіях ветеринарної медицини, або у державних лабораторіях ветсанекспертизи на ринках. Однак, жодна з лабораторій не зможе прийняти тушу без попереднього огляду ветлікаря, а це означає, що ветлікар має бути присутнім на кожному полюванні, щоб оглянути тушу впольованої тварини в найближчі години, що зазвичай  є не можливим!

Зважаючи на досвід європейських країн, які так як і ми, довгий час намагаються побороти АЧС, вимоги треба спрощувати,  але безумовно виконувати.

Наприклад Литва – кількість досліджень впольованого дикого кабана зменшено до 2-х- це трихінельоз та АЧС.  Але, всім повинно бути зрозуміло, що туша має бути перетримана на мисливському господарстві в морозильній камері, і час перетримки може тривати  декілька днів, поки триватимуть дослідження. Довідку про придатність до споживання ветеринарні служби видають мисливському товариству лише після встановлення двох негативних діагнозів.

За 4 останніх роки країна привчила мисливців відправляти ці зразки на дослідження, вживаючи після проведення полювання м’ясо тварин, що були впольовані на попередніх виїздах. Це виявилося дуже просто. Мисливське товариство в Литві перед початком полювання має лише показати наявність холодильних камер для перетримки м’яса тварин та наявність майданчика для розробки туш, вимоги до якого максимально прості. Якщо раніше його мінімальна площа мала складати не менше 4- соток, то сьогодні цієї вимоги вже немає! Лишились основні – територія має містити вішак для підвішування тварин під час білування,  яму для компостування тваринних залишків (шкури, кишківники) глибиною не менш ніж 3 метри, що замикається на замок. Територія майданчика має бути огороджена парканом, непроникним дня диких тварин і бути висотою не менше 1,2 метри. І головна умова – наявність  найпростішого дезбар’єру, або дезкилимка  - зробленого з деревної тирси, але безбар’єр має бути заправленим і це не складно – варто лише привести з собою каністру з готовим дезрозчином, або приготувати його на місті, перед тим як зайти до майданчика! І все, полюй на здоров’я! – головне, - розуміння правил та їх дотримання.

Ми вже розуміємо, що АЧС в дикого кабана з’являється частіше за все через недбалість людини, спрацьовує так званий «людський фактор», коли мисливці відвідуючи мисливські господарства не дезінфікують своє взуття та колеса транспорту , на якому пересуваються територією України, і як наслідок розвозять захворювання по «чистим» угіддям  - тому важливий та дієвий захід це дезінфекція взуття мисливців та коліс автотранспорту до та після проведення полювання!

Так історично склалось, що серед мисливців вегетаріанців немає, тому наша з вами мисливська альтанка, де ми проводимо значний час під час полювання, теж може стати місцем звідки АЧС прийде на наше мисливське господарство, із продуктами харчування невідомого походження, що були привезені мисливцями як «тормозок». Тому єдиною  можливістю, в нашому випадку, є регулярна дезінфекція території мисливської альтанки.

На територію мисливських угідь слід завозити диких кабанів з місцевості благополучної щодо інфекційних хвороб, в т.ч щодо АЧС із дозволу служби державної ветеринарної медицини районів, областей.

Завезених диких тварин в мисливські угіддя слід піддавати обов’язковому профілактичному карантину в окремому воль’ері протягом 30 діб.

Під час обходу мисливських угідь, проведення полювання, необхідно звертати увагу на незвичайну поведінку диких кабанів, наявності їх трупів і у випадку їх виявлення, негайно повідомляти районні служби ветеринарної медицини для оперативного виключення захворювання, як причини загибелі тварин в т.ч. на АЧС та КЧС.

Створити майданчики для підгодівлі диких кабанів в мисливських угіддях, щоб уникнути неконтрольованої міграції їх  територією області.

Виконання цих простих вимог дасть нам можливість не втратити звіра в угіддях, а за декілька років такої роботи, збільшити його кількість в декілька разів.

Ні пуху ні пера, та вдалого і біобезпечного полювання!

Національний консультант ФАО Рєвнівцев Олександр.

Детальніше...
Історія реформ мисливства під егідою ДАЛРУ

В черговий раз читаємо про те, що мисливська галузь є невід’ємною частиною лісової. І це попри те, що в 2018 році серед усіх наданих в користування мисливських угідь було лише 20% лісових. Однак, саме лісове відомство традиційно «курирує» мисливство, а отже і вносить пропозиції щодо програм з розвитку мисливського господарства.

Історія реформ мисливства під егідою Держлісагентства тривала.

В 2006 році була затверджена Концепція реформування та розвитку лісового господарства, яку впроваджували декілька років. Однак, про мисливство там не згадувалось взагалі. Коли завершилась програма «Ліси України», агентство повернулось до питань реформування. Так, в 2015 році при Держлісагентстві була створена робоча група з підготовки концепції реформ в мисливській галузі (Деталі) Тоді ж розпочалась програма ENPI FLEG II, метою котрої було удосконалення моделі функціонування мисливського господарства в Україні. Програма реалізувалась на кошти Євросоюзу, впроваджувалась Світовим банком у співпраці з WWF та МСОП.  Участь у проекті  брали консультанти, науковці і представники Держлісагентства, в тому числі начальник управління мисливського господарства І.Шеремет. Учасники ENPI FLEG II відвідали декілька сусідніх європейських країн, де мали можливість перейняти досвід організації і ведення мисливського господарства. Усі пропозиції пройшли обговорення в широкому колі спеціалістів і представників мисливської громадськості. В результаті з’явився проект моделі реформування мисливського господарства (Деталі), з відповідними проектами законів та нормативних актів. Держлісагентство не доклало зусиль для втілення в життя цих ініціатив, тобто, все завершилось розробкою чергового «папірця».

В 2017 році Держлісагентство оприлюднило проект стратегії реформування до 2022 року (Деталі), де серед пріоритетних напрямків 10 стосуються лісового господарства і лише 1 – мисливського. Пропозиції щодо реформування мисливської галузі в ній до уваги взагалі не брали, «не до цього». Стратегія так і не була затверджена Кабміном. В проекті Стратегії аграрної політики до 2030 року мисливство взагалі не згадується в переліку сфер народного господарства. Відтак на початку 2019 року, презентуючи результати діяльності Держлісагентства за 2018 рік, в.о. голови відомства взагалі забув хоч слово сказати про мисливство.

Ну, бо давайте бути відвертими, коли на першому плані «заготівля деревини», необхідність захищати репутацію лісівників в очах суспільства, відсутність коштів на фінансування лісової галузі в окремих регіонах – хіба тут до мисливства? Мисливська галузь, нагадаємо, приносить лише 1,5% від доходу лісової.

Наприкінці серпня 2019 року Держлісагентство в черговий раз створило робочу групу, яка має розробити проект Програми розвитку мисливського господарства. Оскільки від «реформ» вирішили перейти до «розвитку» вважаємо, що це чергова спроба внести косметичні зміни, щоб в кінцевому випадку усе залишилось як є. Адже, що заважало лісовому відомству зробити хоч щось для мисливства в останні роки? Що може свідчити про намір чиновників продовжувати ставити на передній план свої інтереси, а не інтереси мисливської галузі? Відсутність будь-яких публікацій  щодо пропозицій участі мисливської спільноти в розробці програми. Лише після того, як ми звернулись з цього приводу до Держлісагентства, на їх сайті оприлюднили інформацію щодо підготовки такої програми. Поки залишається невідомим, що саме зібрались «реформувати» чиновники Держлісагентства – ніякої конкретики щодо ключових питань: як саме вони збираються спрощувати надання в користування угідь, чи залишать діючу систему затвердження лімітів, і які саме зміни до законодавства мають намір ініціювати. Але практика свідчить про те, що мисливство залишатиметься на останньому плані у лісового відомства, а втрачати купу адміністративних важелів лише тому, що це не влаштовує мисливців, воно не готове.

Свого часу, коментуючи чергову «концепцію» ДАЛРУ, учасник проекту FLEG О. Проців дуже влучно зазначив: «Реформувати сама себе система не буде і не може».

Детальніше...