Admin

Admin

Концепція реформування та розвитку мисливського господарства (2020-2030)

В 2018 році ми опублікували Стратегію реформування мисливської галузі для обговорення з усіма зацікавленими сторонами. За цей час ключові проблеми, які потребують вирішення, висвітлювались нами на сторінках «ПтаР» («Уся правда про мисливство» №5,2019; «Як схрестити вужа з їжаком», №7,2019; «Настала пора декомунізувати мисливського монополіста», №8,2019; «Глас народу» №9,2019) і на нашому сайті www.gsvms.org.ua. Оскільки наше прагнення створити галузь мисливства в Україні співпало з намірами влади провести реформи в країні, настав час переходити від обговорення до практичних кроків. Тож пропонуємо на Ваш розсуд скорочену концепцію реформ.

КОНЦЕПЦІЯ
реформування та розвитку мисливського господарства на 2020-2030 роки

Існуюча модель ведення мисливського господарства була розроблена в умовах соціалізму. В умовах ринкової економіки в такому вигляді галузь існувати не може. Сьогодні мисливство - елемент активного відпочинку громадян, а повинно стати повноцінною галуззю з товарного виробництва і надання послуг в сфері полювання та зеленого туризму. За принципом: мисливське господарство - суб'єкт господарювання, який займається розведенням, відтворенням та охороною мисливських тварин, наданням послуг по полюванню, зеленому туризму і товарним виробництвом. Мисливець - користувач послуг господарства.

Сучасний стан мисливської галузіВ Україні зареєстровано понад 750 тисяч мисливців, з яких активні – 350 тисяч. Загальна площа мисливських угідь в Україні* складає  38,3 млн. га (56% від площі країни). З них 23,6 млн. га (61,6%) надані в користування Українському товариству мисливців та рибалок (УТМР); 10,7 млн. га (28,0%) – приватним та громадським мисливським організаціям; 4,0 млн. га (10,4%) – державні підприємства Держлісагентства України. Близько 6300 працівників працевлаштовані в 1192 організаціях мисливської галузі. Порівняльний аналіз з постсоціалістичними країнами, такими як Польща, Угорщина, Словаччина, демонструє – мисливська галузь України очевидно рухається не в тому напрямку.

Мисливські  угіддя в користуванні. В Україні найменше співвідношення площі мисливських угідь до території країни. І в першу чергу це пов’язано з процедурою їх оформлення – вона є централізованою, при 100%-му виконанні вимог законодавства отримати угіддя в користування прості громадяни не в змозі. Надання угідь в користування є строковим, термін дії визначає влада. Право на користування не можливо відчужити або успадкувати, що не сприяє інвестиціям у галузь. Незатребуваними залишаються більше 8 млн. га угідь.

d1

d2

Користувачі мисливських угідь. В Україні мисливськогосподарською діяльністю займаються 1192 організації, середня площа угідь, наданих в користування одній організації становить 32 000 га. При такій площині користувач концентрує ресурси на продуктивній частині угідь, а інша залишається поза увагою. В зв’язку з незначною кількістю організацій обмежується доступ мисливців до тваринних ресурсів – лише 350 000 з зареєстрованих 750 000 мисливців є активними. Приклад успішного ведення мисливського господарства в країнах Європи демонструє, що ефективне користування природними ресурсами забезпечується за рахунок двох факторів. Мисливські колективи є самостійними юридичними особами і мають в користуванні угіддя середньою площею не більше 10 000 га.

d3

d4

Проблема ресурсної бази - низьке поголів’я мисливських видів тварин. В Україні чисельність диких тварин в порівнянні з країнами Європи є нижчою в рази, як наслідок – добування з розрахунку на 1 мисливця є нижчим в сотні разів. Виною цьому є розквіт браконьєрства. Зокрема, розмір встановлених штрафів за порушення правил полювання не має стримуючого ефекту  (середній штраф в 2018 році – 210 гривень), а щоб правопорушника притягли до кримінальної відповідальності, він має завдати збитків на суму більше 240 000 гривень (рівносильно добуванню 8 козуль). Окрім того недосконалою є діюча система визначення оптимальної чисельності диких тварин, проведення обліку диких тварин, затвердження Лімітів добування, практики видачі сезонних відстрільних карток.

d5

Питання ефективності користування угіддями. В країнах Європи мисливство є прибутковою галуззю, з розвиненим ринком продукції полювання (м’яса диких тварин). натомість в Україні мисливське господарство – збиткове, завдяки тому, що 72% угідь використовують неефективні користувачі. Так, в 2018 році доходи державних підприємств ДАЛРУ на 36,8% покривали витрати; організацій УТМР – на 38,3%. Українська держава при такому потенціалі галузі і такій величезній кількості задіяних в сфері учасників не отримує майже ніякого доходу до бюджету і не збільшує ВВП.

Державне управління галуззю. Незважаючи на те, що лише 20% від загальної площі наданих в користування угідь є лісовими, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику в галузі мисливського господарства є Держлісагентство. Це є поєднанням двох конфліктуючих місій. На даний час доходи від ведення мисливського господарства становлять лише 1,5% від доходів лісового господарства, тому мисливство залишається поза увагою лісового відомства.

 d6

d7

d8

Кроки по реформуванню мисливської галузі.

  1. Докорінно змінити діюче законодавство в бік спрощення ведення мисливського господарства і зменшення регулюючих та контролюючих функцій держави.
  2. Реорганізація неефективних користувачів мисливськими угіддями.
    • Ліквідація державних мисливських господарств. Частину реформувати в МГ вольєрного типу (розплідники). Іншу частину поділити на угіддя площею 5-10 тисяч га і на конкурсних засадах передати в управління більш ефективним користувачам.
    • Реорганізувати мисливські угіддя УТМР з поділом на дрібні (5-10 тисяч га) і передати їх в користування юридичним особам, засновниками котрих на паритетних засадах будуть місцеві мисливці та УТМР.
  3. Надати в користування землі резерву.
  4. Перейти до планів добування, з запровадженням плати за дотримання оптимальної чисельності мисливських тварин і системи маркування добутої дичини за допомогою бирок.
  5. Налагодження дієвої системи управління мисливською галуззю. Сьогоднішній обсяг валового продукту мисливськогосподарської галузі не дозволяє створити окремий центральний орган виконавчої влади. Тому пропонується під управлінням Міністерства енергетики та захисту довкілля об’єднати мисливські і рибні ресурси: за прикладом США – на базі існуючого Держрибагентства створити Державне агентство з питань рибного та мисливського господарства. Існуючий рибоохоронний патруль підсилити кадрами та оснащенням з метою ефективної боротьби з браконьєрством як на водоймах, так і в мисливських угіддях.

Очікувані результати.

На короткотермінову перспективу 5 років – утворення нових підприємств, збільшення поголів’я:

  • Створення 3500 нових підприємств
  • Створення додатково 14000 робочих місць (з розрахунку мінімум 3 на кожне нове підприємство та мисливський патруль) в сільській місцевості
  • Збільшення поголів’я мисливських тварин, у т.ч.

-  копитних   на 120 000 -  до 340 000

- хутрових на 1 000 000 - до 2 700 000

- пернатих на 6 000 000  до - 16 700 000

  • річна виплата заробітної плати по галузі складе 1,4 млрд. грн
  • відрахування з зарплати до бюджету і фондів 560 млн.грн
  • плата за користування мисливськими ресурсами – 26 млн.грн на утримання мисливського патруля
  • інвестиції в інфраструктуру складуть 2,5 млрд.грн

На довготривалу перспективу 10 років – створення інфраструктури, мисливських баз, готелів, експорт послуг

  • Створення додатково 10 000 робочих місць
  • Збільшення поголів’я мисливських тварин, у т.ч.:

-  копитних  на 220 000 - до 560 000

- хутрових на 1 700 000 - до 4 400 000

- пернатих на 10 000 000 - до 26 900 000

  • річна виплата зарплати по галузі складе 2,5 млрд. грн
  • відрахування з зарплати до бюджету и фондів 1,0 млрд.грн
  • додатково отримано м’ясної продукції 1340 т
  • інвестиції в інфраструктуру складуть 4 млрд.грн

Висловлюємо надію, що і влада, і мисливці почують та зрозуміють нас, і докладуть максимум зусиль щодо втілення в життя необхідних в галузі докорінних реформ. І як результат – в Україні з’явиться мисливська галузь.

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка»

*Примітка: в зв’язку з тим, що статистична інформація на тимчасово окупованих територіях України не збирається, Концепція сформована з урахуванням території України без тимчасово окупованих територій.

 

Детальніше...
Круглий стіл «Лось європейський – яблуко розбрату українського суспільства»

Протягом майже трьох років відбувається протистояння з приводу ситуації з лосем, яка розколола суспільство на два воюючих табори. З одного боку – мисливці, з іншого – зоозахисники і Мінприроди.

За цей час обидві сторони надавали багато аргументів як «за», так і «проти» внесення лося до Червоної книги.  Винесені два судових рішення – Адміністративний суд скасував наказ про внесення лося до Червоної книги, Апеляційний суд його поновив. 02.10.2019 крапку в цій боротьбі поставить Касаційний адмінсуд Вищого суду.

Спілкування між сторонами під час проведення мітингів, в соцмережах і на сторінках ЗМІ скоріше перетворилося на обмін емоціями, з обливанням зеленкою, «зеленими» бійцями в балаклавах і погрозами притягнення до кримінальної відповідальності, ніж аргументами.

Напередодні судового засідання на круглому столі на розсуд суспільства буде представлена уся зібрана за три роки інформація, прочиниться завіса над справжніми мотивами і результатами «року лося в Червоній книзі».

 

Організатори: ГС «Всеукраїнська мисливська спілка» та ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств»

Учасники:

  1. Андросюк Сергій Анатолійович – Голова ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»,
  2. Артеменко Ігор Олександрович – заступник Голови Президії Українського товариства охорони природи,
  3. Голубченко Анатолій Костянтинович – Президент Федерації мисливського собаківництва України,
  4. Шейгас Ігор Миколайович – кандидат с.-г. наук, завідувач сектору ДП «Степовий філіал Українського ордена «Знак Пошани» науково-дослідного інституту лісового господарства та агромеліорації ім. Г.М. Висоцького»,
  5. Литовчук Олександр Іванович – директор ГО «Поліське ТМР»,
  6. Червоний Віктор Олександрович – перший віце-президент ГС «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь»,
  7. Теличко Тетяна Юріївна – директор ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств», модератор круглого столу.

Запрошені особи – представники Мінекономіки, Мінекоенергії, Держлісагентства.

Час та місце: 01.10.2019року з 14:30 до 16:00, Укрінформ, вул. Б.Хмельницького 8/16, м. Київ, зал №2 (2 поверх).

В разі виникнення питань - 096-784-44-36, Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

Прес-реліз та запланована пряма трансляція на сайті Укрінформу https://www.ukrinform.ua/rubric-presshall/2789991-los-evropejskij-abluko-rozbratu-ukrainskogo-suspilstva.html

  1

 

Детальніше...
Звернення до Мінекономіки та Міненергодовкілля

Справа лося – на фінішній прямій: 2.10.2019р відбудеться засідання Вищого суду.

Нагадаємо, після рішення Апеляційного суду «повернути» лося до Червоної книги за нашої безпосередньої участі була подана скарга до Касаційного адмінсуду Вищого суду.

В зв’язку з призначенням нових міністрів і з надією на те, що здоровий глузд і дотримання вимог законодавства нарешті переможуть над чиновницьким піаром, звернулись до очільників Міненергодовкілля та Мінекономіки з відкритим листом скасувати Наказ про внесення лося до Червоної книги до судового засідання.

Звернення до Мінекономіки

Звернення до Міненергодовкілля

Детальніше...
Маркування добутої дичини.

Аби підтвердити законність добутої дичини європейські мисливці користуються одноразовими бирками.

Словаччина.

Кожен користувач мисливськими угіддями має забезпечити мисливця, що відправляється на полювання на копитну дичину, дозволом на полювання і биркою. В інакшому випадку йому загрожує штраф в розмірі 500-5000 євро. Вимоги до маркування добутої дичини прописані у відповідній Постанові Мінсільгоспу Словаччині. До них належить:

  1. Конструкція бирки має виключати можливість її повторного використання;
  2. Бирка має містити серію, номер, позначення мисливського району, днів та місяців.
  3. Бирка розміщується на лівій задній нозі добутої тварини (між кістю голені і ахіллесового сухожилля) таким чином, аби її не можна було відкріпити без пошкодження.
  4. Перед розміщенням бирки мисливець має видалити відповідну частину дня і місяця полювання.
  5. Після отримання бирки мисливець несе за неї відповідальність. Якщо вона втрачена – необхідно терміново попередити користувача мисливських угідь. Якщо протягом строку дії дозволу на полювання мисливець не здобув дичину – бирка повертається користувачу мисливських угідь.

Тварину з биркою можна перевозити лише в рамках мисливського району, де її здобули. Щоб транспортувати її в пункт прийому дичини або для власного споживання, мисливець має отримати від користувача квиток про походження дичини.

Закупівля і розподіл бирок серед користувачів – членів Словацької мисливської асоціації належить до її обов’язків. Інші користувачі мисливських угідь можуть отримати бирки або через Асоціацію, або самостійно. В разі самостійного виготовлення вигляд бирок і їх кількість мають бути попередньо погоджені  з районним відділенням державної мисливської адміністрації.

Користувачі мисливських угідь ведуть реєстрацію виданих і використаних бирок, з зазначенням даних мисливця і даних щодо здобичі.

Бирка С

Бирка С2

Польща

Аналогічний вид контролю за законністю здобутої дичини існує і в Польщі. Тут згідно з постановою Мінекології до бирки висуваються дещо інші вимоги:

  1. Вона має бути виготовлена цілком із пластику помаранчевого кольору, також виключати повторне використання.
  2. Складається з двох частин, які можна розділяти
  3. Кожна з двох частин бирки повинна мати: унікальний номер і штрих-код; код підприємства.

Одна частина бирки кріпиться на ногу добутої дичини, інша – на роги. Це пов’язано з тим, що польський мисливець має переважне право на здобуті трофеї (роги, ікла), а от м'ясо здобутої дичини належить користувачу – мисливець може або його викупити, або здати в центр купівлі дичини. В такому центрі ніхто не прийме тушу здобичі без бирки чи сертифікату походження. Тут постачальнику дичини видають документ суворої звітності, в якому зазначено: дані центру, дані користувача або мисливця, дата і місце полювання, опис отриманих видів дичини , номер бирки.

бирка польша

Угорщина

Угорський мисливець, котрий планує вихід на полювання, має попередньо записатись в книзі реєстрації на єгерській дільниці, зазначивши свої дані, місце полювання і вид дичини. Коли полювання закінчене, на ногу дичини також кріпиться бирка, а у книжці роблять запис про результат полювання і дані бирки.

Детальніше...
Мисливцям щодо недопущення розповсюдження АЧС

На думку науковців, основним джерелом розповсюдження африканської чуми свиней (АЧС) є людина, зокрема, мисливці. Тому від них значною мірою залежить ефективність недопущення розповсюдження даного захворювання.

 Прості правила мисливцям щодо недопущення розповсюдження АЧС:

  1. Уникайте забруднення вашого мисливського спорядження кров’ю дичини;
  2. Мийте та дезінфікуйте руки, періть одяг, змінюйте та дезінфікуйте взуття після полювання;
  3. Слідкуйте за чистотою свого авто, не допускайте забруднення його кров’ю дичини;
  4. Організовуйте колективні місця для збору мертвих туш кабанів у вашому мисливському господарстві;
  5. Не переміщуйте знайдену мертву тушу в іншу місцевість;
  6. Пакуйте туші у водонепроникні пакети (мішки);
  7. Дезінфікуйте місце знаходження мертвого кабана.

Знайшли мертву тушу кабана – що робити?

Телефонуйте до управління Держпродспоживслужби та/або Обласне управління лісового та мисливського господарства, зазначивши точні координати. Отже, перед тим як відправитись на полювання, необхідно подбати про наявність в своєму телефоні контактів цих служб. Вітчизняні спеціалісти не рекомендують вживати будь-які заходи до прибуття фахівців ветеринарної медицини.

Більше про те, які причини поширення АЧС в Україні, в чому відмінність від країн Європи, чому повна депопуляція – не вихід, а також корисна інформація від німецьких спеціалістів (експеримент з «канібалізмом кабанів», не обов’язково загинуть усі і що з вакцинами) читайте тут: https://ekoinform.com.ua/?p=878

Як попередити розповсюдження АЧС (добутий кабан):

  1. Користувачі мисливських угідь мають подбати про проведення ветеринарно-санітарної експертизи.
  2. Продукти полювання, які не використовуються людиною в їжу, утилізують шляхом спалювання або закопування на глибину 1,5 метрів, щоб не допустити розтягування цих продуктів іншими тваринами.
  3. Обробляти туші добутих тварин в спеціалізованих облаштованих місцях на території господарств, які дозволяють провести неодноразову мийку та дезінфекцію стін і підлоги.
  4. Транспортування продукції полювання до місця обробки – використовувати пластикові або металеві ємності, щоб не допустити попадання крові на грунт і транспортні засоби. Транспортування з мисливських господарств здійснювати в непроникній тарі (наприклад, поліетиленові мішки), які після використання необхідно утилізувати.
  5. Після полювання провести дезінфекцію транспортних засобів і пристосувань, що використовувались для перевезення, а також взуття, рук, ножів, мотузок і інших пристосувань.

Більш детальні рекомендації можна знайти тут – https://zakarpatlis.gov.ua/rekomendatsiji-schodo-poperedzhennya-rozpovsyudzhennya-achs-sered-dykyh-kabaniv/

Що таке АЧС і в чому її небезпека: http://www.asf.vet.ua/index.php/purpose-project/about-asf/203-what-is-the-asf

І наостанок відео-памятка  латвійських фахівців для мисливців:

Детальніше...
Щодо "анти-мисливського" законопроекту 0870

Голові Комітету ВРУ з питань

екологічної політики та природокористування

Бондаренку О.В.

Шановний Олегу Володимировичу!

На розгляді Комітету Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування знаходиться Законопроект № 0870 від 29.08.2019 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо охорони фауни та флори згідно міжнародних угод) – прийнятий у першому читанні Верховною Радою 8 скликання проект закону №3445 від 10.11.2015.

Громадська спілка «Всеукраїнська мисливська спілка» звертає Вашу увагу, що прийняття даного Законопроекту призведе до суттєвого погіршення стану ведення мисливського господарства та полювання в Україні, з огляду на наступне.

  1. Законопроектом пропонується в ст. 52-1 ЗУ «Про тваринний світ» до заборонених знарядь добування об’єктів тваринного світу додати холодну метальну зброю. Це суперечить не лише європейській, а й загальносвітовій практиці, оскільки в країнах з високим рівнем мисливської культури широко застосовується полювання з луком та арбалетом. Такий вид полювання вважається навіть більш сприятливим, оскільки є менш турботливим для тваринного світу, ніж полювання з вогнепальною зброєю, тому потребує не заборони, а розвитку на теренах України – відповідно до європейської практики
  2. Пропонується внести зміни до визначення терміну «жорстоке поводження з тваринами» в ст. 1 Закону «Про захист тварин від жорсткого поводження». Якщо в діючій редакції Закону жорстоким поводженням з тваринами визнається нацьковування тварин одна на одну вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів, то Законопроектом запропоновано виключити слова «вчинене з хуліганських чи корисливих мотивів». Це означає що під жорстоким поводження з тваринами можна буде розуміти, наприклад, полювання з мисливськими собаками, що є розповсюдженою у всьому світі практикою, і навіть риболовлю «на живця».
  3. Пропонується прийняття поправку про заборону використання набоїв з свинцевим шротом у всіх поясах особливого режиму зони санітарної охорони джерел питної води та об'єктів централізованого питного водопостачання та на відкритих водоймах, що відноситься до джерел питного водопостачання. Вважаємо, що це призведе до підвищення рівня браконьєрства, оскільки такі об’єкти не винесені в натуру. Якщо в Європі на питну воду з відкритих джерел (водойм) приходиться близько 30%, то у нас – близько 80%. Отже прийняття даної поправки за зразком Європи в Україні призведе до того, що під заборону полювання зі свинцевим шротом може потрапити більшість водойм на території мисливських угідь. На сьогоднішній день значна частина мисливців є власниками зброї, не розрахованої для використання альтернативних видів шроту. Відтак його заборона потребуватиме значних витрат з боку громадян України – діючих мисливців. Вважаємо, що вирішення питання щодо використання свинцевого шроту потребує комплексного і всеохоплюючого обговорення, враховуючи не лише екологічні, а і соціально-економічні чинники, в інакшому випадку це буде чергова необдумана заборона, що призведе до погіршення ситуації в мисливському господарстві України.
  4. Законопроектом пропонується заборонити находження з рушницею в загоні під час облавного полювання (ст. 20 ЗУ «Про мисливське господарство»). Згідно з діючим законодавством власник зброї не має права залишати її без нагляду або передавати стороннім особам. Отже незрозуміло, куди мають подіти свою зброю мисливці, що беруть участь в полюванні у якості нагоничів (в загоні). Більше того, прийняття такої поправки значно підвищить небезпеку для життя і здоров’я мисливців, призведе до відсутності можливості ефективно дібрати підранка.
  5. Законопроектом запропоновано виключити зі списку хижих та шкідливих тварин вовка. Звертаємо Вашу увагу, що свого часу вовк був майже повністю винищений на території Європи, але не в Україні. Саме тому, приєднавшись до Бернської конвенції (ЗУ №436/96-ВР від 29.10.1996р) Україні було дозволене вибіркове регулювання чисельності вовка. Згідно з діючим законодавством добування вовка не в мисливський сезон здійснюється за спеціальним дозволом Держлісагентства (ч. 2 ст 19 ЗУ «Про мисливське господарство»), отже не є безконтрольним. З часу розробки законопроекту вовк завершив повернення в континентальну Європу (2018 рік). І тепер влада навіть тих європейських країн, де він має статус повної охорони, розглядає питання про відновлення полювання на хижака. Наприклад, У 2009 році була скасована заборона полювання на вовка в Швеції. В2018 році влада Німеччини (статус вовка – повна охорона) підтримала питання про повернення виду до Федерального закону про полювання і звернулась з цим до Європейської Комісії. Вже в 2019 році Генеральним адвокатом Суду ЄС було видано рішення, в якому впровадження полювання на вовка з метою поліпшення почуття безпеки людей, запобігання шкоді худобі і зниження рівня браконьєрства через конфлікти з людиною є достатнім для того, аби відійти від суворих положень про його захист. Натомість законопроектом пропонується заборонити в Україні полювання на усі види тварин, занесені до Списку ІІ Бернської Конвенції, тобто, і на вовка.

Поправка про заборону полювання на види тварин, які підлягають особливій охороні на території областей і міст, може трактуватися таким чином, що якщо в якомусь регіоні вид тварин є рідкісним, то полювання на нього буде заборонене в усій Україні, що суперечить здоровому глузду.

Крім того, хочемо звернути Вашу увагу на той факт, що прийняття Законопроектів, які в тій чи іншій мірі стосуються ведення мисливського господарства та полювання, без обговорення та залучення до їх опрацювання представників мисливської галузі, призводить до суттєвого погіршення умов ведення мисливського господарства. У той час як Європа розвиває мисливську галузь, в Україні повністю ігноруються принципи Європейської хартії полювання та біорізноманіття. Зокрема, не забезпечується зрозумілість і визнання з боку мисливців нормативно-правових актів. Оскільки мисливців не долучають до розробки цих актів, їх прийняття призводить до негативних наслідків. Більшість поправок зазначеного законопроекту призведуть саме до таких негативних наслідків.

Враховуючи викладене вище, звертаємось до Вас з проханням зняти з подальшого розгляду  Законопроект № 0870 від 29.08.2019. Висловлюємо сподівання, що Комітет Верховної Ради України з питань екологічної політики та природокористування при розгляді Законопроектів, що тією чи іншою мірою стосуються ведення мисливського господарства та полювання, буде співпрацювати з представниками мисливської галузі України.

Посилання на Законопроект http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=66510

Детальніше...
Чи має держава допомагати мисливській галузі?

Кожного разу, чуючи від функціонерів мисливської галузі і мисливців про те, що держава має допомагати мисливській галузі, ми дивимось на реальність. Один чоловік чомусь вирішив, що має право піти до лісу і підстрелити кабана, бо «і дід тут мій полював», замість того, щоб цього кабана виростити важкою працею на своєму подвір’ї. Група чоловіків декілька кілометрів бігали за одним зайцем, по дорозі зупиняючись, щоб поправити око, але підняти дупи і піти «в поля» того зайця охороняти – зась. Єгер розвозив корма, і половинив їх, щоб вдома курей годувати. А потім ці здорові, повні сил дядьки, кажуть – держава МАЄ нам допомагати! А оті всі чоловіки з наведених прикладів – то псевдо мисливці, які найбільше галасують, що держава, а не ми, має щось робити!

Ви справді вважаєте, що державі вже немає кому допомагати? Що забезпечені усім необхідним пенсіонери, важкохворі, люди з обмеженими можливостями? Час допомогти мисливцям, яким важко своїми силами навести лад в угіддях? Допомагати шляхом створення належних умов, як-то зміна законодавства – так, погоджуємося. Але подивіться на реальність – держава сприяє тим галузям, які наповнюють бюджет, і то не завжди. А коли галузь фактично не є галуззю, а залишається для більшості чоловічим хобі, роками є збитковою, псевдоекологи мають усі козирі у рукаві, аби її знищувати, нагальних справ для вирішення вище даху – з якого дива держава почне допомагати? Просто тому, що ви попросили? Держава передала вам в користування угіддя, отже, це ваша справа – навести в них лад.

В розвинених країнах доходи від мисливської галузі наповнюють бюджет, мисливці підтримують чисельність фауни і середовища її перебування на належному рівні. В нашій країні, саме завдяки неефективному веденню мисливського господарства  УТМР і ДАЛРУ ми маємо настільки низьку чисельність диких тварин, що час від часу постають питання про заборону полювання. Монопольне становище УТМР визначає стан та розвиток галузі, тому якщо організація неефективна – зводяться нанівець усі потуги інших.

Сьогодні ми не чекаємо на допомогу, а прагнемо підняти галузь на належний рівень. А це вже не лише про учасників галузі, а й про державний орган, котрий має відстоювати права галузі – сьогодні Держлісагентство. Та чи можемо сподіватись на зміни, коли користувач-монополіст турбується лише про те, щоб його не чіпали, а чиновники до всього байдужі, і бояться будь-яких змін, аби не втратити своє крісло?

Саме тому ми позиціонуємо себе як незалежну спілку, котра не хоче залежати ні від державних чиновників, ні від керівників УТМР-у. Бо сьогодні мисливці мають думати і про те, як захистити свої права від влади, а не заносити в кабінети «корупційний пакет».

Отже, допоки УТМР, від якого залежить доля всієї галузі, не підвищить свою ефективність, або не позбавиться монопольного становища, щоб не заважати іншим, її діяльність має обговорюватись всіма, кому небайдужа доля мисливства. Допоки мисливство не буде забране з Держлісагентства, в якому воно просто губиться – про належну систему управління галуззю говорити ми не можемо.

Детальніше...
Мисливська галузь України - принципові проблеми

В останніх номерах «ПтаР» ми ділились своїми думками щодо необхідних в галузі принципових реформ. Та не очікувано це викликало такий резонанс, що гуде уся мисливська спільнота. Тут варто зазначити, що тема реформування УТМР обговорювалась і на нашій сторінці у Facebook. Тож з урахуванням зворотного зв’язку – розвинемо цю тему. Більшість учасників дискусії у тій чи іншій формі наполягають на реформах і змінах в галузі.

Деякі функціонери УТМР дуже агресивно поставилися до критики організації, мовляв, не треба усіх рівняти під одну гребінку. Та на наше прохання розповісти про позитивний досвід відродження – відмовлялися. Дійсно, є колективи і організації УТМР, які демонструють показники вище середнього, проводять біотехнічні заходи і культурні заходи для мисливців. Наприклад, проаналізований нами досвід Львівщини показав – так, Львівська міська організація УТМР демонструє кращі показники, ніж обласне УТМР в цілому. Але до державних і особливо приватних угідь в області їм ще далеко. Також дивує аргумент про те, що УТМР – найстарша мисливська організація в Україні. Та чи не значить це, що всім, що ми сьогодні маємо в галузі, ми «завдячуємо» саме їй?..

У громадській діяльності існує поняття незалежності. Воно окрім іншого означає можливість відкрито говорити про проблеми і називати речі своїми іменами. УТМР такої можливості не має – простим мисливцям можуть обмежити можливість полювання, керівництву – задати «веселе життя» в частині користування угіддями. Так і виходить, що роками у нас нібито і говорять про проблеми, але якось скромно – ну, до Європи далеко. Ну, держава винна, псевдо-екологи винні.

Тому й зміни у нас проходять лише в гіршу сторону. А усі спроби глобальних перетворень не знаходять підтримки. Знаєте, у Європі не лише «держава сприяє», у Європі кажуть: «А ми, мисливці, довели!». А що ми можемо довести?

Одним з головних показників рівня ведення мисливського господарства є чисельність та видовий склад мисливської фауни, говорить нам Держлісагентство. До прикладу, площа Словенії в 20 разів менша за площу України, але там добувають в 4 рази більше козуль! А про добування оленів соромно й сказати.

 

Країна

Німеччина

Франція

Польща

Угорщина

Добування козуль, тис. ос.

1200

586

215

114

Добування оленів, тис. ос.

81

62

94

58

Країна

Чехія

Словенія

 Україна  

Добування козуль, тис. ос.

103

34

 8  

Добування оленів, тис. ос.

     0,6  
         

 Навмисно опустимо питання недосконалого законодавства, і проаналізуємо два основних показника, що впливають на збільшення чисельності мисливської фауни – проведення біотехнічних заходів і боротьба з браконьєрством.

 

Витрати на 1 тис. га 

УТМР

ДАЛРУ

Інші

(приватні та громадські)

На ведення мисливського господарства (тис.грн)

4,8

17,7

16,4

На охорону і відтворення

2020

6498,1

8726,6

На біотехнію і відтворення

1083,9

5751,1

11063,2

Припадає тис.га угідь на 1 єгеря

8,9

7,2

6,5

Очевидно ж – мисливська галузь України в ду@і, і потребує корінних змін. Не косметичних, а саме корінних, інакше обмеження або закриття полювання взагалі – лише питання часу.

Констатуємо повторно дві очевидні речі. Перше – Держлісагентство не може надалі управляти мисливською галуззю. Це спроба поєднати в собі дві конфліктуючі місії. Держлісагентство зосереджене на промисловій заготівлі деревини, що тягне за собою знищення середовищ перебування диких тварин, без урахування місць їх розмноження та відтворювальних ділянок. Площа лісових угідь в загальній структурі займає лише 20%. У нас є більше 50 господарств, які взагалі не мають лісових угідь, а серед них ще й два державних, їх загальна площа – 2 мільйони гектар! Державні мисливські господарства нині – радянська спадщина, так само як і необхідність їх дотувати. Напевно, якби НАБУ перевірило журнали інструктажу та техніки безпеки на полюванні, то знайшла б не одну сотню прізвищ чиновників, які заплатили лише за вартість ліцензії. Нова влада вже оголосила про намір провести «велику приватизацію» – держава не є ефективним управителем, не вкладає кошти в розвиток останніх років п'ятнадцять. Тому і державні мисливські господарства мають бути частково передані через конкурс ефективним користувачам, а частково переформуватись в розплідники диких тварин для подальшого продажу.

Друге – УТМР неефективний користувач мисливськими угіддями. Ліквідувати громадське об’єднання без його волі ніхто не може, отже – необхідна реорганізація. Поглянемо на сусідні країни Європи, де мисливське господарство є потужною галуззю. Там мисливські колективи – окремі юридичні особи, що мають в користуванні невеличку площу (до 10 тисяч гектар) і дбайливого господаря. Реорганізація УТМР, яка полягатиме в подрібнені угідь, тягне за собою процедуру перезакріплення угідь. «Злочинна влада» в 2012 році внесла зміни до ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» і запровадила централізацію процедури надання в користування угідь. З того часу подання – повноваження центрального органу Держлісагентства, а не територіального. Отож якщо Ви вирішили, умовно,  взяти в користування польові угіддя в Херсонській області, маєте їхати на чолобитну до Києва – в лісове агентство.  Якщо гіпотетично уявити, що корупційна складова подання щодо надання в користування угідь дорівнює $1 за гектар, то за нелісові угіддя треба буде сплатити $2 000 000! Вважаємо – процес повинен бути децентралізованим.  

При внесенні змін до законодавства щодо процедури надання в користування угідь можна передбачити особливий режим для УТМР, який не потребуватиме погоджень. Сама організація УТМР приймає рішення про передачу угідь новоствореним юридичним особам, але за дотримання обов’язкової умови – не менше 50% належатиме місцевому колективу мисливців.

В питанні реформування системи держуправління галуззю наголошуємо на об’єднанні тваринних ресурсів, шляхом створення Державного агентства з питань рибного та мисливського господарства – за прикладом Американської Служби охорони риб та диких тварин. За даними Мінекономрозвитку (доступні до 2015 року), об’єм реалізації продукції в мисливській галузі становив 82,7 млн грн. При цьому в лісовому господарстві цей показник дорівнював 10720,5 млн грн. Тобто, мисливство у структурі лісівників просто губиться. А от об’єм рибного господарства становив 2800,1 млн грн.

Підсумовуючи сказане, констатуємо – мисливській галузі потрібні ефективні користувачі і зміна системи управління. Чим раніше це буде зроблено, тим швидше галузь почне вставати з колін. І тоді необхідні законодавчі зміни будуть дійсно сприяти розвитку мисливської галузі.

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка».

Опубліковано в №9,2019 газети "Полювання та риболовля" https://hunt-fish.com.ua/uk/read?id=2047&l=uk

Детальніше...
«Електронне мисливство» у Норвегії

З розвитком сучасного інформаційного світу все більше процесів автоматизують і переводять в електронну площину. Можливість отримати якусь послугу за допомогою комп’ютеру чи смартфону – це не просто швидко і зручно, це знижує корупційні ризики і зберігає купу нервів. Українці також активно користуються інтернетом для замовлення послуг або здійснення платежів. Але у мисливській галузі з електронізацією – повний провал. Для можливості перейняти передовий досвід розповімо про надсучасну Норвегію.

Шлях мисливця в Норвегії розпочинається з проходження теоретичних курсів. Але навіть тут держава подбала про зручність – якщо кандидат не має часу на відвідування лекцій, йому доступне онлайн навчання з електронними посібниками. Більше того, на сайтах держорганів, відповідальних за сферу мисливства, в електронному вигляді можна знайти найдетальніші інструкції і правила в сфері полювання. На сайті українського Держлісагентства розділ «Мисливське господарство» фактично існує для галочки.

Склавши іспит, мисливець потрапляє в Електронний реєстр мисливців. При реєстрації, яка є обов’язковою, йому присвоюють унікальний індивідуальний номер, без котрого полювати він не зможе. Але це – не єдина функція реєстру.

По-перше, тут зібрана абсолютна уся необхідна інформація для мисливців: контакти інструкторів, відповіді на найбільш розповсюджені питання, розцінки, список необхідних документів й інше.

По-друге, тут можна скористатись безліччю послуг. Так, кожного року мисливці в Норвегії мають сплачувати мисливський збір (державне мито) і зробити це можна прямо на порталі. В особистому кабінеті мисливця доступна уся інформація про здійснені ним платежі та його «мисливська картка». Її можна скачати на свій смартфон і продемонструвати контролюючим органам, або ж роздрукувати і носити з собою паперовий варіант.

Лише після отримання «мисливської картки» з відміткою про сплату держмита мисливець може придбати зброю і боєприпаси та ліцензію у користувача мисливських угідь (землевласника) або у посередника. До речі, це також можна зробити в Інтернеті.

По-третє, після завершення сезону полювання абсолютно кожен зареєстрований мисливець, навіть якщо він не полював або полював без здобуття здобичі – має подати в орган статистики звіт про полювання. І зробити це він також може на електронному порталі. Якщо цього не буде зроблено – в наступному році до суми держмита мисливцю додадуть «штраф». Так держава може ефективно, без непотрібної паперової тяганини, збирати необхідні статистичні дані для оцінки показників ведення мисливського господарства.

Цікаво, що в Норвегії передбачили і потенційну наявність «мертвих душ» серед мисливців. Якщо зареєстрований мисливець протягом 5 років не платить мисливський збір – його з реєстру виключають, залишаючи право повторної реєстрації за необхідності.

Для оцінки ефекту економії від впровадження аналогічного електронного реєстру в Україні наведемо трохи цифр. На процес обміну контрольної картки і введення даних з неї працівники ОУЛМГ витрачають 50400 людино-годин, мисливці 825 000 людино-годин. Це рівносильно роботі 400 чоловік протягом року, тобто ціле виробниче підприємство. Щонайменше з 2011 року спеціалістами галузі підіймається питання щодо нікчемності «контрольної картки» і можливості альтернативного варіанту її отримання, однак воно досі не вирішено. окрім цього - кожного року, проходячи процедуру таксація-ліміт-наказ на відкриття полювання, користувачі мисливських угідь мають їхати з папірцями до обласного управління Держлісагентства.

Детальніше...
Браконьєрство в Україні – масштаби і неадекватність покарання

В українському законодавстві поняття браконьєрство не існує, на відміну від, наприклад, Німеччини. Адміністративний кодекс передбачає відповідальність за порушення правил полювання (без відповідних документів, в заборонений час і т.д.), за що порушник має сплатити штраф в розмірі 102-2040 гривень.

В 2018 році порушники правил полювання в середньому сплачували 210 гривень штрафу (10% від максимального штрафу). Тобто, працівники Держлісагентства такими смішними штрафами лише потакають свідомим правопорушникам. Існують і несвідомі, які можуть опинитися в статусі порушника через існуючі практики видачі дозвільних документів. Наведемо приклад. Мисливець придбав обласну сезонну відстрілку і має право полювати в будь-якому районі області. Однак у кожному районі може бути встановлений різний час відкриття полювання, різні дні, накази протягом сезону можуть бути змінені. І ніби свідомий мисливець – подбав про наявність усіх необхідних документів, а полює в заборонений час, отже, правопорушник.

Кримінальний кодекс (ККУ) містить поняття незаконне полювання, до якого прирівнюється порушення правил полювання з завданням істотної шкоди, на території природно-заповідного фонду або на червонокнижних тварин. Правопорушнику загрожує штраф від 1700-6800 гривень, громадські роботи або обмеження волі на строк до 5 років.

В 2010 році до ККУ були внесені зміни. З тих пір для притягнення до кримінальної відповідальності браконьєр має завдати збитків на величезну суму – в 2019 році вона становить 240 125 гривень. Тобто, добути 8 козуль або 6 кабанів.

Наприклад, якщо ви вдома не встановили лічильники води або електроенергії, і нанесли державі матеріальну шкоду у розмірі  96 050 гривень – вас притягнуть до кримінальної відповідальності і можуть посадити за грати. Тобто, «безлічильникові правопорушники» для держави вдвічі небезпечніші, ніж озброєні браконьєри, а вода і електроенергія набагато цінніша, ніж дикі тварини.

Держава в особі Верховної ради в останні роки виступала проти підвищення кримінальної відповідальності для порушників правил полювання, мовляв, це призведе до значної криміналізації діянь. Позбутися рис репресивної радянської системи від України вимагає Європа. Але той же Євросоюз, стурбований масштабами чорного ринку браконьєрських трофеїв, рекомендує своїм членам для захисту навколишнього середовища впроваджувати більш жорстокі санкції кримінального законодавства. В країнах Балтії штраф за порушення правил полювання становить 700-1700 євро, позбавлення волі загрожує браконьєрам в Німеччині, Словаччині, Словенії, Угорщині. В Україні ж, давайте бути відвертими, чиновники і можновладці у підсиленні відповідальності за браконьєрство не зацікавлені. Бо часто й самі є найпершими порушниками правил полювання. Єдині, хто має інтерес у викоренені браконьєрства – користувачі мисливських угідь, та вони не є суб’єктами законодавчої ініціативи.

Неадекватність покарання за знищення мисливського тваринного фонду призводить до того, що в рік у нас притягують до кримінальної відповідальності в середньому 5 осіб, жоден з них не потрапляє за грати, а обмежується штрафом і відшкодуванням збитків. В 2017 році, за офіційними даними, в Україні було незаконно добуто 58 копитних тварин, ще 700 – знайдено загиблими. Порядком проведення упорядкування мисливських угідь встановлений нормативний приріст видів тварин за рік. Якщо порівняти «скільки має бути» і «скільки є» – можна приблизно оцінити неофіційні масштаби браконьєрства. В 2017 році за максимально можливою оцінкою це майже 25 000 копитних тварин, які «зникли безвісті», 13 мільйонів гривень втрат для держави і 85 мільйонів – для користувачів мисливських угідь.

Очевидно, українське законодавство потребує змін, які будуть мати стримуючий характер для браконьєрів. Вони мають передбачати і підвищення штрафів, і зменшення істотної шкоди для притягнення до відповідальності. Питання лояльності судової системи ми опустимо. Однак зауважимо, що одних лише штрафів для наведення порядку в угіддях недостатньо – державі необхідна спеціально уповноважена служба – за прикладом рибоохоронного патруля в Держрибагентстві.

Вочевидь, ДержЛІСагентство сьогодні не зацікавлене в розвитку мисливської галузі. Багато хто говорить про необхідність створення суто «мисливського» центрального органу, однак, об’єм мисливської галузі настільки незначний, що це не відповідає принципам державного будівництва. Оцінивши ефективність діяльності Держрибагентства, вважаємо за доцільне переведення  мисливської галузі з лісового агентства в Рибагентство і створення єдиного Державного агентства з питань рибного та мисливського господарства. Більш детально про це ми говорили тут: http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/245-yak-skhrestyty-vuzha-z-izhakom-diialnist-derzhlisahentstva

Детальніше...