Admin

Admin

Мисливське королівство - полювання в Норвегії

Норвегія – країна інтенсивного, але раціонального природокористування Незважаючи на складні кліматичні умови та складний рельєф, у Норвегії добре розвинені і лісове, і мисливське господарства. З п’яти мільйонів норвежців, 483 тисячі – мисливці. Для порівняння, в Україні цей показник трохи більше одного відсотка.

Детальніше...
Полювання в Німеччині - частина ІІ

«Лісовий та мисливський журнал» вже розповідав про мисливське господарство по-німецьки (тут), але викласти весь той досвід, яким можуть похизуватись німці, у одній публікації було неможливо, тож продовжимо…

Детальніше...
Полювання в Німеччині - частина І

Досвід організації ведення мисливського господарства в Німеччині

Справжній німецький мисливець повинен знати мисливську культуру і етику, не можна говорити просто олень чи кабан, треба говорити: червона дичина або, відповідно, чорна дичина. В жодному разі не можна вживати такі «страшні» слова, як застрелив, поранив або вбив. Звіра можна: покласти, добути або упустити.

Детальніше...
Особливості мисливського господарства Австрії

Полювання в Австрії дуже популярне. Воно об'єднує різні верстви населення, має глибоку історію. В Австрії мисливські традиції є невід'ємною частиною національної культури. Але, незважаючи на високу інтенсивність полювання, чисельність основних мисливських видів в Австрії не зменшується, а, навпаки, поступово, але впевнено зростає. Постійно збільшується щорічна кількість диких тварин, що добуваються під час полювань, зберігається висока аварійність за їх участю на дорогах.  

Детальніше...
Як схрестити вужа з їжаком - діяльність Держлісагентства

Прийшов час реформування мисливської галузі - з цим згодні всі, але у кожного свій погляд. Сьогодні мисливство - елемент активного відпочинку громадян, а повинно стати повноцінною галуззю з товарного виробництва і надання послуг в сфері полювання та зеленого туризму. За принципом: мисливське господарство (МГ) - суб'єкт господарювання, який займається розведенням, відтворенням та охороною мисливських тварин, наданням послуг по полюванню, зеленому туризму і товарним виробництвом. Мисливець - користувач послуг господарства. Держава - не заважає, а тільки контролює використання державного мисливського фонду.

На сьогоднішній день полювання знаходиться під управлінням лісового відомства - Держлісагентства (далі - ДАЛРУ), і це патова ситуація. Агентство експлуатує ліс як джерело отримання доходів, і це в пріоритеті над умовами проживання диких тварин і приведенням їх чисельності до оптимальної. Більш того, тільки 16% мисливських угідь знаходяться на землях лісового фонду. Результат спроби поєднати непоєднуване видно всім, але відкрито говорити про це користувачі мисливських угідь бояться. Ми торкнемося основних моментів, в яких ДАЛРУ перешкоджає розвитку галузі, адже на помилках вчяться.

  1. Таксація, ліміти, ліцензії. В середньому в області 50 мисливських господарств. В умовах існуючого штату ОУЛМГ та департаменту екології про належний контроль таксації в кожному з МГ говорити ми не можемо, це тільки зайве навантаження для користувачів. У 8 з 14 останніх сезонів полювання Ліміти не були затверджені в термін - своєчасно полювання не відкрилось. Процедури таксації та затвердження Лімітів занадто зарегульовані. Хоча Європа і навіть Білорусь давно користуються Планами добування, без проходження 7 етапів (від таксації до ліцензій). Тим самим виключено цей корупційний ланцюжок (Деталі - www.gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/239-plany-dobuvannia). Навіть отримання ліцензій у нас нерідко пов'язане з корупційною складовою в вигляді незначних презентів і запрошень на полювання в мисливське господарство.

Ми ніколи не досягнемо оптимальної чисельності диких тварин, не кажучи вже про досягнення Європи, якщо ДАЛРУ дозволятиме проводити повноцінне полювання при мінімально допустимої їх щільності.

Висновок 1. Необхідно ввести в дію новий порядок по впровадженню планів добування. Тим самим ліквідувати корупційну складову - ДАЛРУ, обладміністрація, Мінприроди, МінАПК. Замість бланків ліцензій користувачі через центри надання адміністративних послуг повинні отримувати одноразові бирки зі штрих-кодом для маркування добутої дичини і отримання статистичних даних.

  1. Картка обліку. Щонайменше, з 2011 року піднімається питання про скасування або можливості отримання в електронному вигляді контрольної картки. Ми порахували: в 2019 році за обмін картки і держмито 275 тисяч мисливців сплатять 3,3 млн гривень, і 4,4 млн гривень - комісія банківських установ. Обмін карток відбувається вже після того, як статистичні дані давно зведені і оприлюднені - який сенс в них? На заробітну плату відповідальним за введення даних співробітникам ДАЛРУ витрачають мінімум 1,5 млн гривень в рік. На процес обміну картки і введення даних працівники ОУЛМГ витрачають 50400 людино-годин, мисливці 825 000 людино-годин. Це рівносильно роботі 400 чоловік протягом року, тобто ціле виробниче підприємство. Таким чином, ДАЛРУ ігнорує інтереси мисливців, які має відстоювати.

Висновок 2. При введенні плану добування і контрольних бирок потреба в щорічних картках відпаде.

  1. Державні мисливського господарства. На сьогоднішній день в користуванні 172 підприємств ДАЛРУ знаходиться майже 4 млн га угідь з рентабельністю 36,8%. У 2018 році ДАЛРУ отримало за надання адміністративних послуг від мисливців 3,5 млн гривень, ще 6,4 млн сплачено за ліцензії. Як правило, в державних МГ полюють чиновники і всі місцеві «князьки» - районний прокурор, поліцейський, голови райдержадміністрацій, ветеринарні лікарі, пожежники і т.д., так що ми опосередковано оплачуємо їх «розваги».

Висновок 3 - частину господарств ДАЛРУ реформувати в МГ вольєрного типу (розплідники) до 2 тисяч гектар - по 1 на область. Частина тварин з них продається для розселення, а надлишки - як об'єкти полювання. Іншу частину угідь передати в управління більш ефективним користувачам. Чим більше користувачів ми отримаємо, тим більше буде їх сила і вплив - з ними почне рахуватися влада.

  1. Отримання угідь у користування із земель запасу та продовження користування, поділ МГ великої площі, передача права користування - настільки складні і корупційні процедури, що без потрібних зв'язків і грошей пройти їх неможливо.

Висновок 4 - необхідно спростити зазначені процедури. За принципом - отримання погоджень - більше 50% існуючих землевласників або землекористувачів, прийняття рішень - децентралізувати на рівень ОТГ, продовження користування - автоматично, за умови ефективного ведення мисливського господарства.

  1. ДАЛРУ одночасно не може курирувати лісову та мисливську галузі. Хто ж візьметься вирішувати ці та інші наболілі питання у мисливців, і зможе зробити це ефективно? Так, в статті «Полювання і політика» відомий біолог-мисливствознавець О.Ісаєв висловив думку, що мисливському господарству необхідний свій центральний орган і вертикаль управління. У 2018 році дохід мисливської галузі склав 228 млн грн. Це - 1,4% від доходу лісової галузі або 0,06% від вкладу сільгосп сектора у ВВП! Тому створення окремого центрального виконавчого органу для такого «несуттєвого» сектора не відповідає принципам державного будівництва. Де ж вихід?

Висновок 5 - в складі Мінприроди полювання не може бути через неможливість суміщення нагляду та експлуатації в одному органі. Логічно - залишити в МінАПК, але перевести полювання з Лісагентства в Рибагентство. Тобто, створити Державне агентство з питань рибного та мисливського господарства - за таким принципом об'єднані і успішно функціонують служби в США і Фінляндії.

  1. Боротьбу з браконьєрством ДАЛРУ швидше можна назвати потуранням браконьєрства. У 2018 році оформлено 3688 протоколів, але розмір стягнутого штрафу в середньому близько 210 грн, тобто 10% від максимально допустимого. У зв'язку з цим виникає питання - який сенс створювати ДАЛРУ Мисливську варту, якщо до порушників відносяться настільки лояльно? (Детально - www.gsvms.org.ua/uk/katehorii/novyny/item/226-znovu-dviika-dalru).

Висновок 6 - в складі Рибагентства вже існує рибоохоронний патруль, зона дії якого поширюється не тільки на річки, а й на внутрішні водойми, тобто охоплює всю територію України. Про його ефективності говорить наступне: в 2018 році силами 563 співробітників було проведено 25 000 рейдів, складено майже 43 000 протоколів, накладено штрафів на суму майже 6 млн і компенсовано шкоди на суму майже 28 млн гривень. Якщо ми додамо до нього функції охорони мисливського фонду, збільшивши штат і технічне оснащення, зможемо налагодити дієву охорону.

Є різниця і в підході до своєї справи у двох агентств. Так, ДАЛРУ в 2015 і в 2017 роках розробляло Концепції реформування галузі, в тому числі з використанням коштів Світового банку (проект FLEG II). І що? Нічого. А ось Рибагентство прокотилося по Європі не даремно - не тільки вивчило досвід, але їх Концепція реформ від 2015 року втілюється в життя. І кошти на це вони вибили і з Держбюджету України, і з Євросоюзу. Більш того, вже в цьому році Мінагрополітики погодило проект, яким пропонується створити Фонд підтримки розвитку рибного господарства. Загалом, все те, про що так багато говорить Держлісагентство, в Держрибагентстві втілюється в життя - хто не стукає в двері, тому не відчиняють.

Якщо в такому ефективному відомстві будуть суміщені на паритетних засадах зусилля по збереженню і використанню тваринних ресурсів і зосереджені фахівці рибної та мисливської галузі, у нас буде надія на підвищення ефективності не тільки рибного, але і мисливського господарства.

Ми в ГС «ВМС» традиційно аналізуємо інформацію, щоб виявити причину і відповісти на питання - «чому так відбувається» і що з цим робити далі. Ймовірно, у інших організацій, фахівців, користувачів та мисливців можуть бути інші погляди та ідеї. Тому наша мета - підштовхнути до початку діалогу, щоб в його процесі прийти до консенсусу і зійтися на золотій середині. Однак в даному питанні принциповим моментом залишається те, що якщо мисливська галузь і далі залишиться в складі ДАЛРУ, ми продовжимо топтатися на місці. Тому з усіма, хто підтримує цей архіважливий момент, ми готові об'єднуватися в прагненні створити, а не намалювати на папері, галузь мисливського господарства в Україні.

Сергій Андросюк, ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»

 Опубліковано в газеті "Полювання та риболовля" https://hunt-fish.com.ua/uk/read?id=1999&l=uk

Детальніше...
Екопопулісти йдуть до Верховної Ради

Європейський курс, обраний Україною в 2014 році, в теорії мав позначитися і на галузі мисливства. Народні депутати України, яка є стороною Бернської конвенції, мали б керуватись Європейською хартією полювання та біорізноманіття. Вона передбачає докладання зусиль представників влади для суспільного визнання полювання як прийнятної соціально-культурної, економічної та природозахисної діяльності людини, залучення мисливців до нормотворчих процедур і згладжування конфліктів усіх сторін, зацікавлених в збереженні оточуючого середовища. Депутати мали б докладати зусиль для розбудови потужної мисливської галузі за прикладом європейських сусідів.

Але це в теорії, на практиці ж за останні 5 років народні обранці не лише нічого не зробили для розбудови мисливської галузі, а навпаки – робили усе можливе для її знищення. А тепер вони знову хочуть потрапити до Верховної Ради, аби завершити розпочате.

Аби не допустити повернення противників полювання під купол ВРУ, ми публікуємо інформацію про кандидатів по мажоритарним округам, які за останні 5 років проявили себе як найбільші прихильники анти-мисливських законопроектів. Заборона полювання в ПЗФ, наміри заборонити полювання на вовка, тренувальні станції для мисливських собак й інше.

Семерак Остап Михайлович, міністр екології України. Публічно заявляв, що "Полювання – криваве хобі на адреналіні і крові, середньовіччя. Розмови з мисливцями все одно що дискусія між серійним вбивцею і поліцейським – можна чи не можна вбивати". В ЗМІ його окреслили "екологічним олігархом" - працюючи 20 років на державній службі, сколотив мільйони. Екологічний бізнес побудував на пестицидах, геології і скасуванні мораторію на експорт деревини (деталі ТУТБалотується до Верховної Ради по округу №124 Львівськ област – місто Червоноград, Сокальський район і частина Кам’янка-Бузького району.  

Дирів Анатолій Борисович в.о. голови екологічного комітету Верховної Ради (через комітет проходять усі законопроекти щодо мисливства). Співавтор Законів про заборону біотехнічних заходів та мисливства на території ПЗФ, заборони регулювання сорок (4480, 2023), співавтор законопроекту про заборону полювання на вовка і регулювання чисельності хижих тварин (6598). Балотується по округу №86 Івано-Франківська область (місто Болехів з населеними пунктами Болехівської міської ради, Долинський, Рожнятівський райони, частина Богородчанського району).  

 Дзюблик Павло Володимирович. Автор і співавтор законів про заборону полювання в ПЗФ, проведення біотехнічних заходів в ПЗФ, заборони регулювання сорок (4480, 2023). Автор і співавтор законопроектів, якими намагались заборонити полювання на вовка і регулювання чисельності хижих тварин і тренування мисливських собак (6598). Балотується по округу № 66  Житомирська область (місто Малин, Брусилівський, Коростишівський, Малинський, Народицький, Радомишльський, Хорошівський, Черняхівський райони)

Рибак Іван Петрович. Співавтор закону про заборону полювання в ПЗФ (4480) і заборони регулювання хижих тварин (6598). Балотується по округу №202 Чернівецька область  (Вижницький, Кіцманський, Путильський райони, частина Сторожинецького району).

Луценко Ігор Вікторович. В минулому – учасник радикального екологічного руху в Києві, ініціатор заборони полювання на лося, автор закону про заборону полювання в ПЗФ. Балотується  по округу №154 Рівненська область (місто Дубно, Демидівський, Дубенський, Здолбунівський, Млинівський, Радивилівський райони).

 Іщейкін Костянтин Євгенович. Співавтор Закону про заборону мисливства на території ПЗФ і законопроекту щодо заборони тренувальних станцій для мисливських собак (8256). Балотується по округу №148 Полтавська область (місто Лубни, Великобагачанський, Оржицький, Семенівський, Хорольський райони, частина Лубенського району).

Сугоняко Олександр Леонідович. Автор законопроекту про участь «екологів» в контрольних обліках мисливських тварин (законопроект 10265), співавтор законопроекту про заборону тренувальних станцій для мисливських собак (8256). Балотується по округу №158 Сумська область. (частина Зарічного району міста Сум, Білопільський, Краснопільський, Сумський райони).

Єднак Остап Володимирович. Співавтор законопроектів про заборону регулювання чисельності хижих тварин (6598), саме депутат Єднак додав поправку щодо заборони мисливства на території ПЗФ у законопроекті про захист карпатських пралісів (4480, 2023). Балотується до Верховної Ради у складі Партії «Сила людей». Політична партія "Сила людей" своїм рішенням оголосила про підтримку основних цілей зоозахисту. Зокрема - заборону тренувальних станцій для мисливських собак, внесення до Червоної книги усіх диких тваринприродного ареалу, що знаходяться на межі зникнення (як було з лосем). Деталі - https://www.facebook.com/sylalyudey/photos/a.587810664577517/3108231062535452

Ленський Олексій Олексійович. Співавтор згаданих законопроектів 2023 і 6598. Балотується до Верховної Ради у складі Радикальної партії Олега Ляшка

 Звертаємось до усіх мисливців – на позачергових виборах до Верховної Ради саме від вас залежить, чи будуть представлені в Парламенті анти-мисливці. Отож уважно ознайомтеся зі списком депутатів, які доклали зусиль для знищення мисливства в Україні, і закликайте усіх знайомих, друзів та родичів не підтримувати кандидатів – ненависників полювання!

Детальніше про діяльність депутатів екопопулістів ТУТ

 Не допустимо противників полювання до депутатських крісел!

Детальніше...

Напередодні ми розповідали про те, що до Верховного суду за нашої безпосередньої участі було подано скаргу на рішення Шостого апеляційного суду «повернути» лося в Червону книгу (ЧКУ).

Та Мінагрополітики замість того, аби захищати інтереси мисливської галузі і відстоювати права законослухняних мисливців, надіслало відзив на Касаційну скаргу з вимогою залишити лося в Червоній книзі. З цього приводу ми звернулись до міністерства з відкритим листом:

Звернення до МінАПК щодо лося

На цю скаргу надійшов відзив від Благодійного фонду «КЕКЦ». Його фото-копія:

K1

K2

 K3

K4

K5

А також відзив Мінагрополітики. Його фото-копія:

M1

 M2

M3

 M4

M5

Нагадуємо, усі матеріали по «справі лося» зібрані і опубліковані нами тут: http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/277-khronika-borotby-za-losia

Детальніше...

ГС «Всеукраїнська мисливська спілка» та міжнародна компанія «Забронюй своє полювання» в рамках партнерської угоди розпочали співпрацю по розвитку мисливського туризму в Україні.

Презентація BookYourHunt

Нашим членам – користувачам мисливських угідь – ми надаємо практичну допомогу по організації полювань іноземних мисливців в Україні.

Для розміщення пропозиції в міжнародному каталозі необхідно заповнити форму, і направити її на нашу електронну пошту Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.

ФОРМА

Детальніше...
Депутат Ю.Тимошенко і В.Борейко подали законопроект про заборону полювання в Україні

Законопроект щодо заборони мисливства і полювання був зареєстрований Верховною Радою 19.06.2019 року під номером 10386.

Авторський колектив – керівник КЕКЦ В.Є. Борейко, найбільш активний анти-мисливець України, що роками відпрацьовує закордонні гранти і поступово знищує мисливську галузь України (Про гранти антимисливців). І безпартійний Народний депутат Юрій Тимошенко, який пройшов у Верховну Раду від Народного фронту по округу №88 (Івано-Франківська область), кандидат в Президенти України на виборах 2019 року, через ідентичні прізвище і ініціали з Юлією Тимошенко був названий «технічним кандидатом».

Ляльковод Борейко не вперше смикає за ниточки народних депутатів. Раніше ми вже розповідали, які і чому депутати танцюють під його дудку (Про співпрацю депутатів і В.Борейко). Усі вони, починаючи з міністра екології О.М. Семерака (також Народний фронт), підтримуючи анти-мисливські ініціативи, заробляють собі популістичні політичні бали перед «зоозахисною» спільнотою. Напевно, депутат Тимошенко не став виключенням. Народний обранець розуміє, що поданий ним законопроект не дійде до процедури розгляду у першому читанні, оскільки опрацювання комітетами, включення в порядок денний і голосування займає місяці, а отже при наступному скликанні Верховної Ради проект відправиться на смітник. То чому ж «народофронтівська банда», з якої депутата нещодавно виключили, вирішила наостанок гучно грюкнути дверима? Розглядаємо це як ніщо інше, ніж спробу вислужитися перед «зоозахисниками» напередодні чергових виборів, і підвищити свій політичний імідж в їх очах. В черговий раз заради депутатського піару здійснюється антидержавна спроба зруйнувати галузь народного господарства, спроба безпрецедентна, хоча і заздалегідь провальна. Ця спроба демонструє усій світовій спільноті, що Україна рівнем розвитку природоохоронної діяльності знаходиться нижче країн третього світу, псує імідж нашої держави в очах цивілізованого світу, де чітко визнано: полювання – загальноприйнята соціальна, екологічна та культурна діяльність сучасного суспільства, і публічному розумінню цього факту мають сприяти органи влади – це закріплено в Європейській хартії полювання та біорізноманіття. І здійснює цю спробу народний обранець, який згідно із законом має дбати про благо України, а не сприяти розвалу однієї з її галузей. Про це ми зазначили депутату Тимошенку у вимозі відкликати законопроект:

Звернення до Юрія Тимошенка

У пояснювальній записці до нього автор (безумовно, пан Борейко) окрім фраз «задоволення і трофеї від підступного і жорстокого вбивства слабших», «потураючи кривавим амбіціям невеликої кількості людей, ми калічимо душі наших дітей», наводить й інші абсурдні і неправдиві мотиви для введення заборони полювання. Наприклад, видумує якісь світові тренди на відмову від полювання, хоча в дійсності не лише розвинені країни, а й країни третього світу пропагують важливу природоохоронну роль полювання (Ботсвана скасувала заборону полювання). Говорить про високий рівень браконьєрства, прекрасно усвідомлюючи, що сьогодні боротьбу з цим негативним явищем ведуть лише мисливські господарства, які він пропонує знищити. І про це говорить пан Борейко, який нещодавно і сам розповідав екологам, як полює в заборонених місцях, хоча не має відповідних документів? (деталі тут – Борейко - мисливець). І наостанок намагається ввести в оману увесь український народ, стверджуючи, що «прийняття зазначеного законопроекту надасть можливість створити умови для збереження диких тварин, захисту їх від жорстокого поводження, посилення моральності та гуманності українського народу». А вершиною цинізму і абсурду ми вважаємо наступне – ініціювавши внесення лося до Червоної книги, пан Борейко і Ко запевняли усіх, що це дозволить боротися з браконьєрством. Ви ж пам’ятаєте тезу заступника міністра екології В. Полуйка, що охороняти лося буде Закон? А тепер автор законопроекту зазначає – «незважаючи на внесення цієї тварини до Червоної книги України …[популяція] продовжує скорочуватися». Чи не час нагадати – а ми Вас попереджали, що забороняючи законне полювання без жодних підстав для цього, ви не поборете браконьєрство і лише позбавити вмотивованості єдиних зацікавлених у збереженні і відтворенні популяцій диких тварин –  мисливців!

Чи не час нарешті почати прислуховуватися до мисливців? Вважаємо, що саме час. Тому, панове Народні депутати, не будьте як депутат Тимошенко, керуйтеся здоровим глуздом, а не піаром, напередодні виборів, щоб не втратити свій електорат.

Ознайомитися з законопроектом можна за посиланням: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=66088

Сергій Андросюк, голова ГС «ВМС»

Детальніше...
Плани добування

Щонайменше 28 років Україна намагається позбутися радянського «багажу», але не в мисливській галузі. Тут і досі на перший план виходить втручання держави у всі можливі процеси. Посудіть самі – проводячи обліки мисливських тварин, ми керуємось методиками, розробленими в радянські часи; намагаємося вирахувати тварин з точністю до однієї особини, хоча це неможливо. На обліках присутні працівники двох органів влади, які мають підтвердити точність результатів. Після таксації – процедура погодження лімітів:  в явочному порядку подати їх в обласне управління Держлісагентства, почекати місяці, доки ці цифри зведе область, центральний офіс агентства, затвердить аж два міністерства і опублікує третє. А потім ще погодь накази про відкриття полювання та придбай ліцензії. На це витрачаються колосальні ресурси і користувачів мисливських угідь, і бюджетних установ. Але навіщо?

Принцип №2 Європейської хартії полювання та біорізноманіття говорить – необхідно забезпечувати зрозумілість правових норм: мінімальне адміністративне втручання і максимальна мотивація дотримуватись норм. Принцип №8 пропонує надавати ширші повноваження (і відповідальність) місцевим органам, оскільки управління мисливським господарством на місцевому рівні найбільш здатне оперативно реагувати на зміни умов. 

Так, розвинені мисливські країни керуються принципами адаптивного управління, в основі котрого – здатність пристосуватись до змінних умов і задач. Виділив проблему/поставив задачу, розробив план дій, здійснив необхідні заходи. Отримані результати проаналізував і, за необхідності, скоригував заплановані дії. В основі цього лежить робота напряму з популяціями і середовищем їх перебування – довгострокові Плани управління мисливським господарством і щорічні Плани добування.

Почнемо з Польщі. Тут обліки диких тварин проводять раз на рік члени мисливського колективу, а під час полювання – самі мисливці відмічають побачених тварин. Обидва результати порівнюють і узагальнюють, ні з ким не погоджують, а керуються ними для аналізу ситуації в мисливському господарстві. Мисливський колектив має 10-річний План управління і щороку складає План добування. Причому План добування залежить не від обліків, а від результату виконання Плану минулого року. Якщо заплановану кількість тварин не здобули за мисливський сезон, значить, їх чисельність недостатня – План на наступний рік треба зменшити, і навпаки. Погоджує цей план колективу лише місцева влада – надлісничий (директор лісгоспу) і староста гміни (голова сільської ради), на чиїй території розташовані угіддя, причому на це відводиться 7 днів!

Схожа система діє в Угорщині. Раз на 20 років тут розробляють План управління дикими тваринами округу, причому лише після того, як буде з’ясована думка зацікавлених мисливців. Після цього розробляється План управління мисливським господарством, і наостанок – щорічний План добування. Усі плани, згідно із законом, потребують погодження лише мисливського органу. Всі дані зводяться в єдину електронну базу даних, і, користуючись нею, Міністр з управління дикою природою публікує дані щодо стану дикої природи в країні.

Словаччина і Швеція обліковують тварин за іншим принципом – мисливці записують побачених тварин в облікові листки. Тут так само чисельність і результат ведення мисливського господарства оцінюють за Планом добування і його реалізацією, а затверджує документ мисливська організація і регіональне лісництво. Державний контроль за чисельністю диких тварин в Норвегії реалізується наступним чином – по завершенню сезону полювання кожен мисливець вносить зібрані ним дані до електронного реєстру – і все!

Навіть в Білорусі, такому ж вихідцю з Радянського Союзу, ще 5 років тому визнали – необхідність погоджувати Плани добування з міністерствами і райвиконкомами це зайва формальність. Адже очевидно, що хто б ці плани не затвердив, відповідальні за них лише користувачі мисливських угідь.

Вважаємо, що витрата бюджетних коштів і людських ресурсів на процедуру таксації і затвердження лімітів в Україні є марною застарілою практикою. До того ж, вона пов’язана з корупційною складовою. Вивільнення цих ресурсів можна направити на охорону і біотехнію, що дасть набагато більше результатів, ніж «любов до точних цифр». Отже, потребує розробки і впровадження система Планів добування, яка буде відповідати адаптивному менеджменту і принципам Європейської хартії полювання.

Звертаємось до Міністерства екології та природних ресурсів і Міністерства аграрної та промислової політики з проханням виступити з законодавчою ініціативою щодо впровадження європейської практики системи Планів добування.

Детальніше...