Фото з мережі Інтернет Фото з мережі Інтернет

Селекційний відстріл – перемога чи поразка?

Напередодні КЕКЦ повідомив про чергову свою «перемогу» - суд визнав бездіяльність Мінагрополітики, котре не приводить у відповідність Інструкцію з селекційного відстрілу, що регламентує здійснення вибіркового вилучення тварин  на території природно-заповідного фонду (ПЗФ).

Нагадаємо - селекційний відстріл здійснюють щодо тварин з аномаліями розвитку. Якщо він здійснюється на території природно-заповідного фонду, необхідним є наявність висновку наукової установи, науково-технічної ради установи ПЗФ, заява, в котрій зазначені уповноважені на здійснення відстрілу працівники, лише в цьому випадку можна отримати дозвіл обласної адміністрації. Це – формування здорової популяції і перешкоджання розповсюдженню хвороб.

Наведемо один приклад із життя – в селі на території з мисливським господарством господиня випускала свою свиню «погуляти». В результаті вона спарювалась з диким кабаном і приносила господині поросят. А одного разу не повернулась додому. Подальша доля свині невідома, однак відома доля господарства – виводок плямистих поросят-гібридів. Для відповідального господарства така ситуація неприпустима - через відсутність стійкості до захворювань у таких гібридів, а отже зростання ризику їх розповсюдження, через руйнування генетичного фонду. Що змушене було робити господарство? Проводити селекційний відстріл. А як бути с представниками оленячих, що мають генетичні вади – неправильно розвинуті роги? З хворими і кволими особинами, вилучення котрих з популяцій  практикується по всьому світі?

Зазначимо, що навіть ті природоохоронці і науковці, які виступають проти повернення мисливства на території ПЗФ, розуміють необхідність проведення селекційного відстрілу ратичних з метою формування здорового стада. Навіть сам В. Борейко у співпраці з І. Парнікозою та В.Сесіним свого часу схвально писав про селекційний відстріл зубра у Польщі: «Слід зазначити, що селекційний відстріл особин зубра, не здатних до розмноження, або таких, що мають ознаки генетичного виродження, постійно застосовується у Польщі (Krasińskа, Krasińskі, 2004). Але в таких випадках відстрілюють саме тих зубрів, які відібрані для вибраковки. Дійсно, зубр з вадами може мати роги гарної трофейної якості (Bozik, 2008), що в свою чергу дозволяє влаштовувати полювання для заможних, як це відбувається в Борецькій пущі (Zoch, особ. повід., 2008). Виручені кошти направляються на підтримання розведення та підгодівлю зубрів. Навіть побіжне ознайомлення з станом польської системи зубророзведення переконує в тому, що так воно насправді і є». Джерело

Скільки ще Україна буде йти не шляхом грамотного управління, а шляхом безграмотних заборон? Чи це знову перший крок до масштабнішого плану, наприклад, заборонити полювання на вовка? Ми не здивуємось, якщо далі пропонуватимуть прийняти постанову на кшталт – в зв’язку з розповсюдженістю особин з генетичними вадами маємо наділити вовка охоронним статусом, щоб його чисельність зросла і він сумлінно виконував роль санітару лісу. Так було, наприклад, з пралісами, під виглядом збереження котрих заборонили полювання на території всіх об’єктів природо-заповідного фонду. І поки увесь світ обирає шлях сталого використання природних ресурсів, Україна наближається до абсолютної заповідності…