Про державницький підхід до мисливської галузі

За даними офіційної статистики за період 2011-2017рр площа мисливських угідь, наданих в користування, зменшилась на 17%. За цей самий час чисельність, наприклад, оленя благородного скоротилась на 20%, кабана на 42%. За цей час було офіційно добуто близько 100 тисяч голів копитних, а втрачений прогнозований приріст поголів’я склав більше 200 тисяч голів – отже можна припустити, що браконьєри «з’їли» вдвічі більше, ніж добули законослухняні мисливців, і нанесли галузі збитків майже на 760 мільйонів гривень. Збитковість мисливської галузі на сьогодні складає 50%.
В п’ятницю 22 лютого у прес-центрі Укрінформ відбулась презентація публічного звіту Заступника Голови Держлісагентства В. Бондаря, протягом 40 хвилин нам розповідали про здобутки лісової галузі в 2018 році. І якщо в паперовому варіанті звіту мисливській галузі присвячена аж 1 сторінка з 48, то у доповіді керуючого відомством про мисливство не було сказано ні слова! А ми, наївні, сподіваємося на виконання принципів Європейської хартії полювання, яка рекомендує органам влади сприяти суспільному визнанню полювання - хто ж, як не Держлісагентство, має стояти в перших рядах захисників цієї галузі? Задаємось питанням, чого це Мінприроди щомісяця організовує круглі столи по лосю, а профільні органи – мовчать, і публічно не виступають на захист прав мисливців. А виявляється, що профільні органи про мисливство просто забули, може через те, що на лісовий фонд приходиться лише 26% від загальної площі угідь? Аналогічна ситуація складається і з боку Мінагрополітики. У проекті закону «Про основні засади державної аграрної політики та державної політики сільського розвитку» також немає жодного слова про мисливське господарство. Складається враження, що єдине профільне відомство, яке «опікується» мисливською галуззю – Мінприроди, яке лиш допомагає «зоозахисникам» її знищити. У МінАПК та Держлісагентства своїх проблем вистачає – фермерських та лісових, і своєю «мовчанкою» на рахунок мисливства вони лиш сприяють у цьому екологам, мовляв, нехай відіграються на мисливцях, аби фермерів та ліс не чіпали – так виходить?
Отож сьогодні ми ще раз переконалися, що єдина надія мисливської галузі на позитивні зрушення – самі мисливці і користувачі мисливськими угіддями. Лише наша небайдужість та згуртованість дозволить домогтися від влади звернути увагу на мисливство і нарешті розпочати створення сприятливих умов для ведення мисливського господарства, визнання полювання як прийнятної соціальної та культурної діяльності в очах суспільства.