Бути чи не бути лосю в Червоній книзі?

Бути чи не бути лосю в Червоній книзі?

Суспільство та ЗМІ не можуть зрозуміти, чому представники мисливської спільноти так завзято взялись захищати лося. «Зоозахисники» питають – чи вам більше полювати нема на кого, а деякі мисливці вважають, що якщо вони на лося не полюють, то ця справа їх не стосується.

Давайте торкнемося питання, що станеться після того, як на сторінках Червоної книги з’явиться лось, як мінімум – на 10 років.

Те, що книга не здатна зупинити браконьєрів або сприяти збільшенню популяції, сподіваємось, зрозуміли вже всі. Інструментом «охорони» згідно із Законом «Про Червону книгу України» (стаття 11) є пріоритетне створення об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ) на території перебування об’єктів Червоної книги. Якщо на певній території перебуває червонокнижний вид, це є підставою для створення тут загальнодержавного об’єкта ПЗФ. Під натиском антимисливців  на території таких об’єктів вже заборонене мисливство – (ст. 16 ЗУ «Про природно-заповідний фонд).

Мінприроди прагне у відповідності з міжнародними конвенціями виконати зобов’язання по збільшенню відсотка заповідності. В Основних засадах (стратегії) державної екологічної політики до 2030 року зазначено, що за цей період площа земель природно-заповідного фонду збільшиться більше ніж у 2 рази – до 15% території України (або 38% до загальної площі мисливських угідь). Однак зауважимо, що так само, як не цікавить «захисників» подальша доля лося у Червоній книзі, так і не цікавить їх спроможність співробітників заповідників і національних природних парків охороняти та відтворювати мисливський тваринний фонд, головне їх створити.

Таким чином, внесення лося до Червоної книги це не лише хрест на ньому, як на перспективному мисливському виду, популяція котрого в останні роки зростає. Це загроза для цілих регіонів заборони полювання та закриття мисливських господарств усіх форм власності. Бо на цих територіях буде заборонене мисливство та полювання не лише на лося, а й на оленя, козулю, кабана, лиса, зайця, вовка, куріпку, качку.  

 Тож якщо Ви, шановні мисливці, полюєте в Чернігівській, Черкаській, Рівненській, Київській, Полтавській областях – внесення лося до Червоної книги торкнеться і вас.

Вкотре зазначимо, ми боремося за конституційні права мисливців та користувачів мисливських угідь. За право полювати в рамках закону, за право бути почутими владою, за право прийняття науково обґрунтованих рішень, конструктивного діалогу, за реальну, а не паперову, охорону мисливських видів тваринного світу.

Просимо Вас поділитися цією інформацію з друзями-мисливцями – не лише у соціальних мережах, а й під час полювання!