Стратегічні плани, але не для мисливства

Стратегічні плани, але не для мисливства

28 лютого Верховна Рада затвердила Стратегію екологічної політики до 2030 року, і ми вирішили розібратись, що чекає на галузь мисливства у стратегічних планах держорганів.

У пояснювальній записці до «Еко-стратегії»  зазначено, що її цілі сформовані таким чином, щоб ліквідувати причини негативних явищ, а не їх наслідків. І це добре проілюстровано на розділі про створення територій природно-заповідного фонду (ПЗФ) – причиною скорочення біорізноманіття є недостатня площа природно-заповідного фонду, тому не треба приводити до ладу існуючі охоронювані об’єкти, а треба такі території збільшувати. Так, незважаючи на досить довгий перелік проблем у системі ПЗФ, Мінприроди поставило за мету збільшити площу охоронюваних території у 2,4 рази. Отже, до 2030 року  площа мисливських угідь, де буде заборонено мисливство (відповідно до закону № 2063-VIII від 23.05.17, прийнятому під тиском антимисливців), може збільшитися за 15 років на 5,3 мільйони гектар, навіть незважаючи на те, що виконувати свої завдання усі уже існуючі заповідні об’єкти наразі не в змозі.

В основних засадах державної аграрної політики, які поки так і залишаються проектом закону під номером 9162 від 04.10.2018р, мисливство, на відміну від рибальства, взагалі не згадується в переліку сфер народного господарства, які стратегія регулює. Зазначено лише, що держава сприяє сталому веденню лісового господарства шляхом, в тому числі, здійснення заходів щодо збільшення чисельності мисливських тварин, регулювання чисельності хижих та шкідливих тварин, пропагування культури мисливства. Ми так розуміємо, Мінагрополітики (тобто Держлісагенство) у галузі мисливства і так все влаштовує, і перелічених заходів достатньо для підтримки галузі. До слова, ще в 2015 році Мінагрополітики була розроблена Єдина комплексна стратегія розвитку сільського господарства, схвалена Нацрадою реформ. Нею передбачалося удосконалення ведення мисливського господарства до 2020 року. Зокрема, проведення впорядкування мисливських угідь, поліпшення матеріально-технічної бази служби охорони і проведення заходів щодо збільшення мисливських тварин та пропагування культури мисливства.  Для реалізації цих планів залишилось менше року, тобто очевидно, що виконувати ці завдання ніхто наміру не має.

Стратегія сталого розвитку та реформування лісового та мисливського господарства до 2022 року має статус «проекту» з  2017 року, тому на реформування мисливського господарства і з боку Держлісагентства сподіватись поки не доводиться.

Отож виглядає так, ніби чиновники агропромислового та лісового комплексу не вважають, що нам необхідні заходи для відродження мисливської галузі. А це в свою чергу дозволяє Мінприроди, за вказівкою еко-активістів, реалізувати стратегію абсолютної заповідності, де мисливство під повною забороною.

Тому єдиний вихід полягає у тому, щоб користувачі мисливських угідь разом з мисливцями згуртувались в єдину громадську силу, для того щоб примусити можновладців зробити реформи на нашу користь. 

Отож, нам приходиться воювати не тільки с антимисливцями, зоозахисниками, а й  з байдужими до долі мисливської справи, чиновниками. Приєднуйтесь до ГС «ВМС» в боротьбі за захист наших прав!