Браконьєрство в Україні – масштаби і неадекватність покарання

Браконьєрство в Україні – масштаби і неадекватність покарання

В українському законодавстві поняття браконьєрство не існує, на відміну від, наприклад, Німеччини. Адміністративний кодекс передбачає відповідальність за порушення правил полювання (без відповідних документів, в заборонений час і т.д.), за що порушник має сплатити штраф в розмірі 102-2040 гривень.

В 2018 році порушники правил полювання в середньому сплачували 210 гривень штрафу (10% від максимального штрафу). Тобто, працівники Держлісагентства такими смішними штрафами лише потакають свідомим правопорушникам. Існують і несвідомі, які можуть опинитися в статусі порушника через існуючі практики видачі дозвільних документів. Наведемо приклад. Мисливець придбав обласну сезонну відстрілку і має право полювати в будь-якому районі області. Однак у кожному районі може бути встановлений різний час відкриття полювання, різні дні, накази протягом сезону можуть бути змінені. І ніби свідомий мисливець – подбав про наявність усіх необхідних документів, а полює в заборонений час, отже, правопорушник.

Кримінальний кодекс (ККУ) містить поняття незаконне полювання, до якого прирівнюється порушення правил полювання з завданням істотної шкоди, на території природно-заповідного фонду або на червонокнижних тварин. Правопорушнику загрожує штраф від 1700-6800 гривень, громадські роботи або обмеження волі на строк до 5 років.

В 2010 році до ККУ були внесені зміни. З тих пір для притягнення до кримінальної відповідальності браконьєр має завдати збитків на величезну суму – в 2019 році вона становить 240 125 гривень. Тобто, добути 8 козуль або 6 кабанів.

Наприклад, якщо ви вдома не встановили лічильники води або електроенергії, і нанесли державі матеріальну шкоду у розмірі  96 050 гривень – вас притягнуть до кримінальної відповідальності і можуть посадити за грати. Тобто, «безлічильникові правопорушники» для держави вдвічі небезпечніші, ніж озброєні браконьєри, а вода і електроенергія набагато цінніша, ніж дикі тварини.

Держава в особі Верховної ради в останні роки виступала проти підвищення кримінальної відповідальності для порушників правил полювання, мовляв, це призведе до значної криміналізації діянь. Позбутися рис репресивної радянської системи від України вимагає Європа. Але той же Євросоюз, стурбований масштабами чорного ринку браконьєрських трофеїв, рекомендує своїм членам для захисту навколишнього середовища впроваджувати більш жорстокі санкції кримінального законодавства. В країнах Балтії штраф за порушення правил полювання становить 700-1700 євро, позбавлення волі загрожує браконьєрам в Німеччині, Словаччині, Словенії, Угорщині. В Україні ж, давайте бути відвертими, чиновники і можновладці у підсиленні відповідальності за браконьєрство не зацікавлені. Бо часто й самі є найпершими порушниками правил полювання. Єдині, хто має інтерес у викоренені браконьєрства – користувачі мисливських угідь, та вони не є суб’єктами законодавчої ініціативи.

Неадекватність покарання за знищення мисливського тваринного фонду призводить до того, що в рік у нас притягують до кримінальної відповідальності в середньому 5 осіб, жоден з них не потрапляє за грати, а обмежується штрафом і відшкодуванням збитків. В 2017 році, за офіційними даними, в Україні було незаконно добуто 58 копитних тварин, ще 700 – знайдено загиблими. Порядком проведення упорядкування мисливських угідь встановлений нормативний приріст видів тварин за рік. Якщо порівняти «скільки має бути» і «скільки є» – можна приблизно оцінити неофіційні масштаби браконьєрства. В 2017 році за максимально можливою оцінкою це майже 25 000 копитних тварин, які «зникли безвісті», 13 мільйонів гривень втрат для держави і 85 мільйонів – для користувачів мисливських угідь.

Очевидно, українське законодавство потребує змін, які будуть мати стримуючий характер для браконьєрів. Вони мають передбачати і підвищення штрафів, і зменшення істотної шкоди для притягнення до відповідальності. Питання лояльності судової системи ми опустимо. Однак зауважимо, що одних лише штрафів для наведення порядку в угіддях недостатньо – державі необхідна спеціально уповноважена служба – за прикладом рибоохоронного патруля в Держрибагентстві.

Вочевидь, ДержЛІСагентство сьогодні не зацікавлене в розвитку мисливської галузі. Багато хто говорить про необхідність створення суто «мисливського» центрального органу, однак, об’єм мисливської галузі настільки незначний, що це не відповідає принципам державного будівництва. Оцінивши ефективність діяльності Держрибагентства, вважаємо за доцільне переведення  мисливської галузі з лісового агентства в Рибагентство і створення єдиного Державного агентства з питань рибного та мисливського господарства. Більш детально про це ми говорили тут: http://gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/245-yak-skhrestyty-vuzha-z-izhakom-diialnist-derzhlisahentstva