Мисливська галузь України - принципові проблеми

Мисливська галузь України - принципові проблеми

В останніх номерах «ПтаР» ми ділились своїми думками щодо необхідних в галузі принципових реформ. Та не очікувано це викликало такий резонанс, що гуде уся мисливська спільнота. Тут варто зазначити, що тема реформування УТМР обговорювалась і на нашій сторінці у Facebook. Тож з урахуванням зворотного зв’язку – розвинемо цю тему. Більшість учасників дискусії у тій чи іншій формі наполягають на реформах і змінах в галузі.

Деякі функціонери УТМР дуже агресивно поставилися до критики організації, мовляв, не треба усіх рівняти під одну гребінку. Та на наше прохання розповісти про позитивний досвід відродження – відмовлялися. Дійсно, є колективи і організації УТМР, які демонструють показники вище середнього, проводять біотехнічні заходи і культурні заходи для мисливців. Наприклад, проаналізований нами досвід Львівщини показав – так, Львівська міська організація УТМР демонструє кращі показники, ніж обласне УТМР в цілому. Але до державних і особливо приватних угідь в області їм ще далеко. Також дивує аргумент про те, що УТМР – найстарша мисливська організація в Україні. Та чи не значить це, що всім, що ми сьогодні маємо в галузі, ми «завдячуємо» саме їй?..

У громадській діяльності існує поняття незалежності. Воно окрім іншого означає можливість відкрито говорити про проблеми і називати речі своїми іменами. УТМР такої можливості не має – простим мисливцям можуть обмежити можливість полювання, керівництву – задати «веселе життя» в частині користування угіддями. Так і виходить, що роками у нас нібито і говорять про проблеми, але якось скромно – ну, до Європи далеко. Ну, держава винна, псевдо-екологи винні.

Тому й зміни у нас проходять лише в гіршу сторону. А усі спроби глобальних перетворень не знаходять підтримки. Знаєте, у Європі не лише «держава сприяє», у Європі кажуть: «А ми, мисливці, довели!». А що ми можемо довести?

Одним з головних показників рівня ведення мисливського господарства є чисельність та видовий склад мисливської фауни, говорить нам Держлісагентство. До прикладу, площа Словенії в 20 разів менша за площу України, але там добувають в 4 рази більше козуль! А про добування оленів соромно й сказати.

 

Країна

Німеччина

Франція

Польща

Угорщина

Добування козуль, тис. ос.

1200

586

215

114

Добування оленів, тис. ос.

81

62

94

58

Країна

Чехія

Словенія

 Україна  

Добування козуль, тис. ос.

103

34

 8  

Добування оленів, тис. ос.

     0,6  
         

 Навмисно опустимо питання недосконалого законодавства, і проаналізуємо два основних показника, що впливають на збільшення чисельності мисливської фауни – проведення біотехнічних заходів і боротьба з браконьєрством.

 

Витрати на 1 тис. га 

УТМР

ДАЛРУ

Інші

(приватні та громадські)

На ведення мисливського господарства (тис.грн)

4,8

17,7

16,4

На охорону і відтворення

2020

6498,1

8726,6

На біотехнію і відтворення

1083,9

5751,1

11063,2

Припадає тис.га угідь на 1 єгеря

8,9

7,2

6,5

Очевидно ж – мисливська галузь України в ду@і, і потребує корінних змін. Не косметичних, а саме корінних, інакше обмеження або закриття полювання взагалі – лише питання часу.

Констатуємо повторно дві очевидні речі. Перше – Держлісагентство не може надалі управляти мисливською галуззю. Це спроба поєднати в собі дві конфліктуючі місії. Держлісагентство зосереджене на промисловій заготівлі деревини, що тягне за собою знищення середовищ перебування диких тварин, без урахування місць їх розмноження та відтворювальних ділянок. Площа лісових угідь в загальній структурі займає лише 20%. У нас є більше 50 господарств, які взагалі не мають лісових угідь, а серед них ще й два державних, їх загальна площа – 2 мільйони гектар! Державні мисливські господарства нині – радянська спадщина, так само як і необхідність їх дотувати. Напевно, якби НАБУ перевірило журнали інструктажу та техніки безпеки на полюванні, то знайшла б не одну сотню прізвищ чиновників, які заплатили лише за вартість ліцензії. Нова влада вже оголосила про намір провести «велику приватизацію» – держава не є ефективним управителем, не вкладає кошти в розвиток останніх років п'ятнадцять. Тому і державні мисливські господарства мають бути частково передані через конкурс ефективним користувачам, а частково переформуватись в розплідники диких тварин для подальшого продажу.

Друге – УТМР неефективний користувач мисливськими угіддями. Ліквідувати громадське об’єднання без його волі ніхто не може, отже – необхідна реорганізація. Поглянемо на сусідні країни Європи, де мисливське господарство є потужною галуззю. Там мисливські колективи – окремі юридичні особи, що мають в користуванні невеличку площу (до 10 тисяч гектар) і дбайливого господаря. Реорганізація УТМР, яка полягатиме в подрібнені угідь, тягне за собою процедуру перезакріплення угідь. «Злочинна влада» в 2012 році внесла зміни до ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» і запровадила централізацію процедури надання в користування угідь. З того часу подання – повноваження центрального органу Держлісагентства, а не територіального. Отож якщо Ви вирішили, умовно,  взяти в користування польові угіддя в Херсонській області, маєте їхати на чолобитну до Києва – в лісове агентство.  Якщо гіпотетично уявити, що корупційна складова подання щодо надання в користування угідь дорівнює $1 за гектар, то за нелісові угіддя треба буде сплатити $2 000 000! Вважаємо – процес повинен бути децентралізованим.  

При внесенні змін до законодавства щодо процедури надання в користування угідь можна передбачити особливий режим для УТМР, який не потребуватиме погоджень. Сама організація УТМР приймає рішення про передачу угідь новоствореним юридичним особам, але за дотримання обов’язкової умови – не менше 50% належатиме місцевому колективу мисливців.

В питанні реформування системи держуправління галуззю наголошуємо на об’єднанні тваринних ресурсів, шляхом створення Державного агентства з питань рибного та мисливського господарства – за прикладом Американської Служби охорони риб та диких тварин. За даними Мінекономрозвитку (доступні до 2015 року), об’єм реалізації продукції в мисливській галузі становив 82,7 млн грн. При цьому в лісовому господарстві цей показник дорівнював 10720,5 млн грн. Тобто, мисливство у структурі лісівників просто губиться. А от об’єм рибного господарства становив 2800,1 млн грн.

Підсумовуючи сказане, констатуємо – мисливській галузі потрібні ефективні користувачі і зміна системи управління. Чим раніше це буде зроблено, тим швидше галузь почне вставати з колін. І тоді необхідні законодавчі зміни будуть дійсно сприяти розвитку мисливської галузі.

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка».

Опубліковано в №9,2019 газети "Полювання та риболовля" https://hunt-fish.com.ua/uk/read?id=2047&l=uk