Біобезпека під час проведення полювання

Біобезпека під час проведення полювання

 В цьому році ми стикнулись з наймаштабнішим спалахом АЧС на території України і Європи. Через занесення збудника на підприємство компанія «Галичина-Захід» за один день втратила 100 тис голів свиней. Це рівно половина від того скільки втратила вся Україна за попередні 5 років присутності захворювання.

  За розрахунками ЄБРР (Європейський Банк Реконструкції та Розвитку) оціночні втрати від АЧС у розрахунку на 1 голову складають 460 доларів США. Поки причини занесення хвороби з’ясовуються, наслідки ми можемо бачити вже сьогодні. І не зважаючи на чи не щоденне обговорення цієї проблеми в ЗМІ фахівцями, міжнародними та профільними організаціями, подолати цю проблему нам не вдається через небажання власників свиней звертати увагу на біобезпеку у господарствах. Всі ми знаємо про кричущі факти її порушення: відсутність елементарних дезбар’єрів та дезкилимків, змінного взуття та одягу, утримання свиней обслуговуючим персоналом,- які призводять потім до знищення господарств та приватного сектору. Не слід забувати про численні факти  приховування фактів захворювання власниками господарств різних розмірів. Біобезпека на свиногосподарствах, та в приватному секторі має стати першим з чого починається ранок в країні де вирує АЧС.

Отже, спалахи АЧС на території України яскраво показують їх зв'язок з дрібнотоварним виробництвом та, в першу чергу, з особистими селянськими господарствами населення. З 503 випадків, які були офіційно зафіксовані в державі із серпня 2012  по вересень 2019 років 366 випадки сталися серед домашніх свиней, крім того 26  інфікованих об’єктів, що теж вказує на свідомі дії людини , і, що дивно, лише 111 випадків серед дикого кабана (європейські дані показують зовсім протилежну ситуацію, коли на домашніх свиней припадає 1-2 відсотки випадків, а більша частина повідомлень про захворювання тварин припадає на популяцію диких свиней). Але навіть хаотичне поширення захворювання в дикій фауні, не говорить про дикого кабана, як про основний вектор  поширення захворювання  Україною. Але  виключати з ланцюга передачі та поширення АЧС дикого кабана  ми не маємо права.

Популяція дикого кабана на території всієї країни, в даний час, знаходиться під постійним тиском з боку мисливців, ветеринарів та власників свиногосподарств .  Чисельність дикого кабана в країні скоротилася більш ніж на 50% з 2014 року і становить біля 30000 особин (за офіційними даними таксації) . Але навіть при такій низькій щільності (менше ніж 0,4 голови на км2) передача збудника всередині популяції зберігається, є частими випадки, коли гине все поголів’я диких свиней у мисливських угіддях, спеціалізованих вольєрних господарствах, заповідних територіях і лісових закритих вольєрах.  В зв’язку з тим, що Африканська чума свиней одне з найбільш небезпечних вірусних захворювань і проти нього відсутні ефективні специфічні засоби профілактики (вакцини) єдиним, рекомендованим в Україні засобом боротьби із вірусом серед дикого кабана є – депопуляція свиней у вогнищі і на прилеглій території.

І якщо до свійських свиней такі заходи просто необхідно застосовувати, то до дикого кабана, враховуючи його невисоку щільність у нашій країні, це робити не завжди доцільно. Депопуляція дикого кабана в тому вигляді, як це відбувається в Україні наносить колосальні збитки мисливському господарству і не вирішує власне саму проблему. Тому що заражений вірусом дикий кабан, під тиском мисливської канонади починає мігрувати на інші території, заходячи при цьому в населені пункти, таким чином поширюючи захворювання. Крім того, це призводить до збільшення правопорушень під виглядом проведення депопуляції. Так як головним розповсюджувачем АЧС в Україні є не дикий кабан, а людина та її не свідома, або навмисна недбалість.

В Україні офіційно зареєстровано біля 900 користувачів мисливських угідь (Держлісфонд, УТМР, приватні мисливські господарства) та біля 700 тисяч мисливців (зрозуміло, що багато з цих людей не ходять на полювання, а тримають зброю вдома лише для самозахисту), враховуючи таку кількість людей, задіяних в сфері мисливства, неможливо пропустити поза увагою повну відсутність якісно прописаних правил біобезпеки під час полювання, що  призводить до безконтрольного поширення АЧС в дикій фауні (що ми і спостерігаємо). Факти доводять, що в Україні спалахи АЧС зафіксовані навіть на закритих свиногосподарствах, куди в жодному разі не міг потрапити дикий кабан.

Систематичне підтвердження випадків захворювання у диких кабанів негативно впливає на мисливське господарство України, призводячи до приховувань випадків АЧС в дикій фауні користувачами мисливських угідь.

Чи не в кожному протоколі рішень обласних або районних ДНПК «Про епізоотичну ситуацію щодо африканської чуми свиней та стан виконання заходів щодо профілактики африканської чуми свиней», присутні пункти про депопуляцію дикого кабана і як наслідок – забезпечення необхідних умов біобезпеки при полюванні. Але якими ж саме мають бути ці умови, ніхто не знає і не розуміє, а тому ці правила не виконуються, а ні користувачами мисливських угідь, а ні уповноваженими органами. 

Основною проблемою діагностики АЧС у мисливських господарствах є ії повна відсутність. Передзабійні дослідження мисливських тварин, що знаходяться на волі – практично неможливі, і тому цей важливий напрямок зажиттєвої діагностики ВИПАДАЄ. Деякою компенсацією може бути знання епізоотичного статусу місцевості, тому що виявлені інфекційні та інвазійні захворювання свійських тварин спостерігаються і серед диких. М’ясо та інші продукти мисливського промислу підлягають обов’язковій ветеринарно-санітарній експертизі, Тому післязабійний огляд — основний метод оцінки безпечності та якості продуктів від впольованих диких тварин.

Розбирання туш диких тварин, ветсанекспертиза м’яса  та інших продуктів забою (згідно законодавства України) має здійснюватися на обладнаних у мисливських господарствах пунктах (майданчиках), що відповідають мінімальним ветеринарно-санітарним вимогам і які знову ж таки зазвичай відсутні у мисливських господарствах.

Такий майданчик і є одним з форпостів біобезпеки на мисливських господарствах.

Чому це важливо? Все просто. Зазвичай, після вдалого полювання, розробка туші дикого кабана відбувається в місці його видобування. Нутрощі тварини лишаються мисливцями в лісі, нажаль це усталена практика.

І добре коли тварина була здорова, але тільки уявимо собі, що застрелений кабан хворий на АЧС!

Лише одна капля крові хворої на АЧС тварини містить в собі мільярди реплікацій вірусу, що може знищити всіх свиней в країні, і ми знаємо, що знищення тварин хворих на АЧС має проходити безкровним способом не просто заради забаганок ветлікарів, а для того щоб не поширювати захворювання ,в тому числі, і в дикий фауні та зменшення вірусного навантаження на навколишнє середовище.  Саме через це, так важливий постійний моніторинг антитіл та власне вірусу в крові диких впольованих тварин, а також пошук туш загиблого дикого кабана в лісі.

Українськи ветеринарно санітарні вимоги до м’яса добутих на полюванні диких тварин дуже складні, і вимагають проведення ідентичних досліджень зі свійськими, що неможливо зробити в польових умовах мисливських господарств України, тому і не виконуються більшістю мисливців, під час практично жодного полювання. 

Сьогодні вимогами встановлено перелік досліджень (трихінельоз, цистицеркоз, пастерельоз, ехінококоз, кишкові гельмінти) що мають здійснюватися безпосередньо на неіснуючих майданчиках, або у державних лабораторіях ветеринарної медицини, або у державних лабораторіях ветсанекспертизи на ринках. Однак, жодна з лабораторій не зможе прийняти тушу без попереднього огляду ветлікаря, а це означає, що ветлікар має бути присутнім на кожному полюванні, щоб оглянути тушу впольованої тварини в найближчі години, що зазвичай  є не можливим!

Зважаючи на досвід європейських країн, які так як і ми, довгий час намагаються побороти АЧС, вимоги треба спрощувати,  але безумовно виконувати.

Наприклад Литва – кількість досліджень впольованого дикого кабана зменшено до 2-х- це трихінельоз та АЧС.  Але, всім повинно бути зрозуміло, що туша має бути перетримана на мисливському господарстві в морозильній камері, і час перетримки може тривати  декілька днів, поки триватимуть дослідження. Довідку про придатність до споживання ветеринарні служби видають мисливському товариству лише після встановлення двох негативних діагнозів.

За 4 останніх роки країна привчила мисливців відправляти ці зразки на дослідження, вживаючи після проведення полювання м’ясо тварин, що були впольовані на попередніх виїздах. Це виявилося дуже просто. Мисливське товариство в Литві перед початком полювання має лише показати наявність холодильних камер для перетримки м’яса тварин та наявність майданчика для розробки туш, вимоги до якого максимально прості. Якщо раніше його мінімальна площа мала складати не менше 4- соток, то сьогодні цієї вимоги вже немає! Лишились основні – територія має містити вішак для підвішування тварин під час білування,  яму для компостування тваринних залишків (шкури, кишківники) глибиною не менш ніж 3 метри, що замикається на замок. Територія майданчика має бути огороджена парканом, непроникним дня диких тварин і бути висотою не менше 1,2 метри. І головна умова – наявність  найпростішого дезбар’єру, або дезкилимка  - зробленого з деревної тирси, але безбар’єр має бути заправленим і це не складно – варто лише привести з собою каністру з готовим дезрозчином, або приготувати його на місті, перед тим як зайти до майданчика! І все, полюй на здоров’я! – головне, - розуміння правил та їх дотримання.

Ми вже розуміємо, що АЧС в дикого кабана з’являється частіше за все через недбалість людини, спрацьовує так званий «людський фактор», коли мисливці відвідуючи мисливські господарства не дезінфікують своє взуття та колеса транспорту , на якому пересуваються територією України, і як наслідок розвозять захворювання по «чистим» угіддям  - тому важливий та дієвий захід це дезінфекція взуття мисливців та коліс автотранспорту до та після проведення полювання!

Так історично склалось, що серед мисливців вегетаріанців немає, тому наша з вами мисливська альтанка, де ми проводимо значний час під час полювання, теж може стати місцем звідки АЧС прийде на наше мисливське господарство, із продуктами харчування невідомого походження, що були привезені мисливцями як «тормозок». Тому єдиною  можливістю, в нашому випадку, є регулярна дезінфекція території мисливської альтанки.

На територію мисливських угідь слід завозити диких кабанів з місцевості благополучної щодо інфекційних хвороб, в т.ч щодо АЧС із дозволу служби державної ветеринарної медицини районів, областей.

Завезених диких тварин в мисливські угіддя слід піддавати обов’язковому профілактичному карантину в окремому воль’ері протягом 30 діб.

Під час обходу мисливських угідь, проведення полювання, необхідно звертати увагу на незвичайну поведінку диких кабанів, наявності їх трупів і у випадку їх виявлення, негайно повідомляти районні служби ветеринарної медицини для оперативного виключення захворювання, як причини загибелі тварин в т.ч. на АЧС та КЧС.

Створити майданчики для підгодівлі диких кабанів в мисливських угіддях, щоб уникнути неконтрольованої міграції їх  територією області.

Виконання цих простих вимог дасть нам можливість не втратити звіра в угіддях, а за декілька років такої роботи, збільшити його кількість в декілька разів.

Ні пуху ні пера, та вдалого і біобезпечного полювання!

Національний консультант ФАО Рєвнівцев Олександр.