Лебеді в мисливських угіддях

Лебеді в мисливських угіддях

Оселившись на водоймі, лебідь знищує водяну рослинність і не терпить інші види пернатих на своїй території. Чи дійсно це так?

В давнину лебідь вважався вишуканою стравою, яка займала почесне місце на столах царів і королів. Однак через скорочення його чисельності у ХХ столітті полювання на нього було заборонене на території усього колишнього СРСР. З плином часу змінювалась думка і окремих мисливців щодо полювання на лебедів – через їх красу та граційність, а також багату кількість легенд, здобування такого трофею дехто став вважати неетичним.

Сьогодні на території України зустрічають три види: лебідь-шипун (перелітний і зимуючий), лебідь-кликун (зустрічається під час міграцій і зимівлі) і лебідь малий (рідкісний залітний та зимуючий вид). Попри існуючий стереотип, до Червоної книги України занесено тільки лебедя малого, інші види включені в червоні списки лише декількох областей.

Додайте заголовок

В Положенні «Про мисливське господарство…» від 1996 року лебеді значились як мисливські види, однак з прийняттям Закону «Про мисливське господарство…» у 2000 році з даного переліку їх було виключено. Незважаючи на це, в статистичній звітності «2-ТП мисливство» й досі акумулюється інформація про чисельність лебедів на території мисливських угідь, і в таксах про відшкодування збитків унаслідок порушення «мисливського» законодавства серед мисливських видів птахів зазначено і лебедя (шипуна і кликуна). За останні 8 років чисельність лебедів значно зросла – з 19 тисяч у 2010 до 30 тисяч у 2018. Чисельність качок за цей же період знизилась з 2,9 до 2,7 мільйонів, звичайно, через низку факторів, але в т.ч. і лебідь зробив свою «чорну» справу. Тому актуальним стає питання – чому лебедів виключили з мисливських видів і як регулювати його чисельність.

Низка фактів щодо шкоди, яку лебідь наносить представникам інших водоплавних, з боку наукової спільноти. У матеріалі «Розселення лебедя-шипуна…» науковців із КНУ ім. Т.Шевченка знаходимо наступну інформацію: «Лебідь-шипун – агресивний птах, у період розмноження він витісняє інших водоплавних птахів зі своєї гніздової території… Значні скупчення лебедів порушують стабільність водно-болотних екосистем (часто знищують набагато більше водної рослинності, ніж споживають). Це може призвести до зникнення певних видів такої рослинності з водойм, яка у свою чергу забезпечує живлення і притулок для багатьох видів риб та інших тварин».

Найбільш ґрунтовні спостереження за лебедем-шипуном проводили в США, де природоохоронні служби оголосили йому справжню «війну», навіть попри думку громадськості, яка полюбляє спостерігати за красенями на місцевих водоймах. Лебеді будуть розорювати гнізда, атакувати, ранити і вбивати інших водоплавних птахів на місцях гніздування або годування. Департамент охорони навколишнього середовища штату Нью-Йорк повідомив, що в зоопарку три пари лебедів в неволі вбили понад 50 качок і гусей. З метою захисту водоплавних птахів, що знаходяться під загрозою зникнення, а також збереження екосистем водойм, в декількох американських штатах проводять відстріл лебедів.

Д.б.н., професор М.Д. Петровський зазначає, що в радіусі 150-200м від місця гніздування лебедів-шипунів немає місця іншим видам. Тобто, якщо лебідь оселиться на водоймі площею 3,5 га – місця качкам, куликам або гусям там не буде. Аналогічного висновку дійшли вчені після спостережень за лебедями в тундрі. Зазначено, що при щільності лебедів 12 особин на 1км2 спостерігається зменшення чисельності гуменника і білолобого гуся, і при подальшому зростанні популяції лебедів існує загроза деградації відтворювальних регіонів цих видів. Отже, «приватизуючи» невелику водойму, лебідь охороняє свою територію, не допускаючи туди представників інших видів.

Тому постає логічне питання – зберігаючи один вид тварин на догоду естетам, котрі захоплюються його красою, чи не наносимо ми шкоду більш чисельним, але слабкішим видам водоплавної дичини? М.Д. Петровський зазначає, що нерозумні заборони, як і бездумне накопичення, ніколи до добра не приводять. І ситуація з необхідністю регулювання чисельності лебедів не є виключенням. Існує багато прикладів, коли через високу щільність тварин на одиницю площі, при якій виникають тісні контакти між особинами і продуктами їх життєдіяльності, виникала загибель тисяч тварин, в основному за рахунок епізоотії та відсутності достатньої харчової бази.

Стрімке зростання чисельності лебедів – перший дзвіночок, що спонукає замислитися – краса і грація є достатнім приводом для збереження птаха, який при надмірній чисельності становить потенційну загрозу для інших видів водоплавної дичини? Чи не вважаємо ми козулю – граційним оленем, а фазана – красивим «королівським» птахом, і це не заважає їм бути традиційними об’єктами полювання. Через це відповідальні мисливці, котрі виступають за збереження не лише краси, а й чисельності маленьких «сіреньких» пташок, ставлять питання щодо необхідності дозволів на регулювання чисельності лебедів в окремих випадках.

4895965