Підпали. «Я – не я, і хата не моя»

Підпали. «Я – не я, і хата не моя»

Ст. 27 ЗУ «Про рослинний світ» говорить, що випалювати залишки сухої рослинності можна у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища. Але за 6 років з моменту, коли ця вимога була закріплена в Законі, Мінприроди займалось чим завгодно, окрім розробки даного Порядку. Стільки сил і енергії витратили на внесення лося до Червоної книги, а розробити простий документ не спромоглись

Оскільки «Порядку» в природі не існує, то на сьогодні усі підпали є самовільними, отже – протиправними. Відповідальність за це передбачена ст. 77-1 КУпАП – громадяни мають сплатити штраф в розмірі 170-340 гривень, посадові особи – 850-1190 гривень. Це смішна сума, не здатна спинити порушників.

З одного боку, штрафи мають бути збільшені в декілька разів. Такі спроби здійснювались суб’єктами законодавчої ініціативи неодноразово. Однак, далі проектів законів справа не заходила. 7 квітня Комітет ВРУ з питань правоохоронної діяльності має розглянути два законопроекти, якими передбачено підвищення штрафів за самовільне спалювання сухої рослинності – 2339 та альтернативний 2339-1.  

З іншого боку, щоб накласти штраф, особу палія треба встановити. В більшості випадків це неможливо. Про це свідчать наступні дані. Як зазначає ГНЕУ, в 2018 році за самовільне спалювання сухої рослинності було накладено лише 792 адміністративних стягнення. При цьому ДСНС повідомляє, що за цей самий період у природних екосистемах сталося 21 152 пожежі. Тобто, лише у 3,7% випадків було встановлено винного у підпалі.  А якщо зважити, що спалювання залишків рослинності є, нажаль, загальноприйнятною практикою в сільській місцевості, то можна з впевненістю стверджувати, що палії покривають один одного.

Серед найбільш поширених категорій паліїв можна виділити наступні.

Фермери, що продовжують практику спалювання рослинності і влаштовують пожежі на своїх полях самовільно. Оскільки встановити – хто спричинив пожежу, неможливо, ця практика продовжується із року в рік. По принципу «я – не я, і хата не моя».

Працівники Служби автомобільних доріг та Укрзалізниці. Часто, проїжджаючи по дорозі, ми спостерігаємо, як робітники в помаранчевих жилетах факелами підпалюють суху рослинність вздовж узбіччя. Вони б мали своєчасно скошувати траву і іншу рослинність на території, за яку відповідають, але не роблять цього. В результаті трава стає сухостоєм, який скосити неможливо, тому вимушені її підпалювати. Достатньо на декілька хвилин відлучитися на «обідню перерву», і от пожежа вже перекинулась на прилеглу територію і вийшла із-під контролю. 

Фізичні особи, що здійснюють підпали на своїх городах і паях. Вони керуються традицією – намагаються таким чином знищити насіння бур’янів, шкідників, вірять, що зола є найкращим добривом, або ж просто здійснюють підпали, бо «так робив ще мій дід».

Дієва система покарання за протиправні дії та їх наслідки стосовно підпалів в чинному законодавстві відсутня. Повторимось, піймати палія «на гарячому» майже неможливо, що підтверджується і статистикою.

Що, окрім підвищення штрафів, має бути зроблено для того, щоб боротьба з підпалами мала реальний, а не декларативний ефект?

По-перше, Мінекоенерго має нарешті розробити Порядок випалювання залишків сухої рослинності. Він дозволить офіційно отримати (або не отримати) дозвіл на контрольований підпал у випадках, коли це необхідно. В даному Порядку мають бути зазначені окремі вимоги. Наприклад, що при отриманні дозволу обов’язковою умовою є наявність пожежної машини у місці підпалу, або машини з піском, достатньої кількості працівники з необхідних інвентарем (лопати, брезент, вогнегасники і т.д.), необхідність створення вогнезахисної смуги і т.д. Якби порядок був розроблений і запроваджений, і при необхідності проводились контрольовані підпали, то було б набагато менше таких жахливих для довкілля наслідків.

По-друге, разом зі штрафами за самовільні підпали запровадити компенсацію шкоди, завданої довкіллю. Згідно із Земельним Кодексом, власники та постійні землекористувачі зобов’язані додержуватися вимог законодавства про захист довкілля. Цікаво, у скількох з 21 тисячі випадків пожеж землевласників покарали за порушення законодавства про захист довкілля?..

По-третє, логічно б було запровадити систему покарання, за якою відповідальність за наслідки пожежі несли б і землевласники або землекористувачі. Наприклад, якщо протягом половини строку для накладення адміністративного стягнення (ст. 37 КУпАП) особу палія не встановлено, штраф та компенсація шкоди, завданої довкіллю, лягає на плечі землевласника або землекористувача. Як наслідок – вони будуть змушені відмовитися від самовільних підпалів, до того ж матимуть стимул охороняти землю від паліїв.

Сума стягненого штрафу скеровується в загальнодержавний бюджет. А от компенсацію за шкоду, завдану довкіллю внаслідок пожежі, доречним було б направляти в місцеві бюджети. Тоді органи місцевої влади також матимуть стимул здійснювати контроль за підпалами.

Проілюструємо це на умовних цифрах, залишивши розробку конкретної шкали і механізму для законотворців. Штраф за самовільний підпал накладається на фізичну особу в розмірі 100 НМДГ, на посадову особу в розмірі  200 НМДГ. Збитки, завданні довкіллю внаслідок пожежі, становлять 200 НМДГ за 1га спаленої території. Якщо протягом 30 діб (половини строку накладення адміністративного стягнення) винуватець пожежі не знайдений, то штраф і компенсацію завданої шкоди має сплатити землевласник або землекористувач.

Просимо цю статтю вважати офіційним зверненням ГС «Всеукраїнська мисливська спілка» до органів законодавчої та виконавчої влади.