Російські пріоритети "кекцівських природоохоронців"

Російські пріоритети "кекцівських природоохоронців"

Нещодавно у всесвітній мережі було широко розповсюджено пост-обурення із наукової спільноти діяльністю сумновідомого КЕКЦ на чолі з В. Борейко, який у звичній для себе манері, чи-то видав бажане за дійсне, чи-то у нього, як завжди, груші на вербі виросли.

На цей раз обурення виникло у ботаніків. Так, к.б.н., співробітник відділу охорони природних екосистем Інституту екології Карпат (НАН) Надія Сичак, проаналізувавши сайт КЕКЦу, виявила наступне. КЕКЦ оголосив, що ними було вперше у Київській області знайдено рідкісну рослину альдровану. Насправді ж такі знахідки на території області вже відбувались і вішати собі лаври з даного приводу як мінімум неетично. Потім ботанік звернула увагу, що Київська ЛСД погодила КЕКЦ створення заказника для охорони орхідей, але виявилось, що на фото «з вишгородських лісів» насправді зображено орхідею з Німеччини. Далі – створення заказника «Деснянські луги», де на фото показані «іриси на Деснянських лугах», але насправді ці іриси з російського Кисловодська.

Науковиця поставила риторичні запитання – а де ж підтвердження знахідок КЕКЦу, на підставі яких створюють об’єкти ПЗФ? Чому в кампанії проти полювання і в дописах про незаконні засоби лову фігурують фото з РФ і Білорусі? І чому начебто українська організація має домен «ru» і всі свої дописи розміщує виключно російською мовою?

Звичайно, почути відповіді на ці запитання від самого КЕКЦу навряд чи вдасться, але давайте спробуємо самі у цьому всьому розібратися.

«Природозахисна» історія Борейко розпочалася зі студентських дружин охорони природи (ДОП) або «голубих патрулів». Багато учасників ДОП у своїх спогадах називають Борейко своїм куратором і наставником. Вочевидь, ще в ті студентські роки Борейко почав приміряти на себе образ такого собі «рекетира», адже в його характеристиках читаємо наступне: «он был старше и мудрее нас, второкурсников, и, самое главное, у него было охотничье ружье», «Борейко мав справжній кобур від пістолета Макарова і форменого зеленого кашкета з кокардою невідомого походження, чим викликав неабиякий жах…». Прямо, як у Ільфа і Петрова. Схоже, що саме їх герої надихнули майбутнього «екофілософа» на вибір життєвого шляху.

Активні діячі ДОП згадують, що вже тоді вони мали «грантодавців», просто в радянські часи їх роль виконувала держава. Так, держава оплачувала використання університетських машин для рейдів студентів, надавала відрядження для поїздок на конференції, дозволяла використовувати безготівкову пошту і безкоштовно публікувати статті в газетах ДОП-івцям. Далі – більше.

У 1988 році в Москві за ініціативи лідерів руху ДОП було засновано Міжнародний соціально-екологічний союз (МСоЕС). Координував цей рух давній друг Борейка С. Забелін. Сам Борейко вже через рік заснував свій КЕКЦ і став колективним членом МСоЕС. Саме тут, напевно, російські друзі вчили його освоювати закордонні гранти. Бо, як заявив Забелін, «…появилась система западных грантов, и мы ее быстро освоили. Первый грант получили летом 1992 года». За словами самого Борейка, гранти золотим дощем рясно орошали МСоЕС. У цей час творчість «головного кекца» видається в московських типографіях у «партнерстві» с МСоЕС.

На базі МСоЕС Борейко з друзями починає просувати ту саму сумнівну ідею «абсолютної заповідності», непритаманної нинішнім реаліям. За словами Забеліна «В своих начинаниях русские пошли не по проторенной дорожке. Отечественная система заповедников уникальна. У нас люди могут нарушить границы заповедной зоны исключительно для решения научных задач. А в других точках земного шара эти места используют и для отдыха, и для туризма». Тобто, росіяни єдині, хто наразі ставить на перший план абсолютну заповідність. І можна було б припустити, що то вони такі розумні, але насправді – просто в усіх інших ця теорія не пройшла випробування практикою.

У МСоЕС Борейко є членом групи Програми «Природна спадщина Північної Євразії», яка фінансується грантами і консультаціями для бізнес структур. Він продовжує активно розповсюджувати свої «здобутки» серед російської аудиторії. Так, через електронну розсилку МСоЕС проходять абсолютно усі дописи КЕКЦа, публікуються вони і на форумі «Все о российских лесах». Про успіхи КЕКЦу навіть читають лекції в Московському державному університеті. Напевно, в пріоритеті КЕКЦу – щоб російські друзі розуміли їх опуси, саме тому усі дописи на їх офіційному сайті публікуються виключно російською мовою. Але ж, причому тоді тут ми?

Керманич КЕКЦу настільки стурбований природою Росії, що в 2017 році був єдиним представником України в програмному комітеті конференції «Природное наследие России» (Пенза). Прямо в той час, як Україна воювала з російськими найманцями та вводила нові санкції проти Росії. Чомусь не поспішав пан Борейко рятувати постраждалу від військових дій природу Донеччини, де розпочинав свою «природозахисну» діяльність, а обрав пріоритетом природу Росії.

Свою турботу про стан справ у природоохоронній галузі Росії Борейко демонструє постійно. У листуванні з колегами він дорікає МСоЕС, що під час рясного потоку грантів вони не видавали достатню кількість книжок і не провели достатньо семінарів, які розвивали б ідею абсолютної заповідності. Навіть програмну діяльність партії «Союз Зелених Росії», які чомусь не захотіли сліпо слідувати принципам абсолютної заповідності, пан Борейко дуже вже відчайдушно критикував. Але… був посланий далеко й надовго з проханням не відволікатись на питання, в яких він нічого не розуміє.

Потерпають від небажання слідувати принципам абсолютної заповідності й в Україні. Так, широкого розголосу набули спроби Борейка зняти з посад керівників «Асканії-Нова» і Дунайського біосферного заповідника. Однак і в цьому випадку «кекца» з його теорією абсолютної заповідності відправили набувати практичного досвіду. Як влучно зазначив відомий природоохоронець М. Стеценко, активісти на кшталт Борейка підтримують навіть не сформовану теорію, а ідею повного невтручання людини в заповідну природу. Але проблема в тому, що вони ніколи не працювали на практичній роботі в заповідній галузі, а лише скомпонували наукові праці деяких російських вчених.

Тут би хотілось відволіктись на подвійні стандарти пана Борейка. З одного боку він пропагує повне невтручання людини у природу і виступає за заборону полювання. З іншого боку, говорячи про вегетаріанство, він стверджує, що така «дієта» порушує права природи – усі живі істоти, в тому числі і людина, мають право на необхідну для життя долю земних благ. Людина їсть м'ясо мільйони років, тому змушувати її відмовитись від м’яса означає порушувати її права, більш того, з екологічної точки зору немає нічого неприродного у поїданні одною істотою іншої, стверджує Борейко.

Що ж ми маємо у підсумку? За словами практиків заповідної справи, колективи вітчизняних заповідних установ давно відкинули методи роботи «теоретиків абсолютної заповідності», хоча й постійно піддаються нападкам «екоактивістів». Однак, поки одні працюють «в полі», інші голосно кричать в столиці, і тому останніх краще чують, зокрема, у владних кабінетах. Так, прихильники Борейка вже називають його «тіньовим екоміністром», що може вказувати на значний вплив цієї особи на діяльність центрального органу виконавчої влади. У кожному скликанні ВРУ Борейко продовжує виступати помічником якогось нардепа, зазвичай в профільному екологічному комітеті, й з його «законодавчими новаціями» мають якось виживати практики. Чи можемо ми стверджувати, що сьогодні стан заповідної справи в Україні є зразковим, або хоча б трохи наближеним до Європи? Звичайно, що ні. Більше того, якщо за кордоном люди ратують за створення заповідних територій, то у нас жителі місцевості, яку мають намір заповідати, дуже часто виступають категорично проти, бо зазвичай їх позбавляють того самого права на «долю земних благ».

Очевидно також, що якщо найближчим часом професіонали своєї справи з різних галузей сталого природокористування не виступлять єдиним фронтом проти популізму «вічних теоретиків», не донесуть до вух представників влади згубність цих абсолютно заповідних вірувань, то такі «природоохоронці» не просто заважатимуть професіоналам працювати, а призведуть до катастрофи з природними ресурсами.

Перелік використаних джерел:

https://www.facebook.com/groups/flora.ukraine/permalink/3249322668508755/

http://pryroda.in.ua/dop/vospominaniya-v-brinixa-o-rabote-sektora-bsb-dop-leninskij-dozor/

http://www.altruism.ru/sengine.cgi/5/27/16

http://www.stm.ru/archive/191/

http://www.seu.ru/programs/nasledie/5.htm

https://forest.ru/forum/search/?PAGE_NAME=search&tags=&q=%EA%FD%EA%F6&FORUM_ID%5B%5D=0&DATE_CHANGE=0&order=relevance&s=%CD%E0%E9%F2%E8

http://www.bio.msu.ru/res/DictionaryAttachment/65/DOC_FILENAME/MFK_2014_vesna_ecorazvitie_9.pdf

https://www.rgo.ru/ru/article/prirodnoe-nasledie-rossii

https://groups.google.com/g/enwl/c/Omplo8-QvI8

http://enwl.net.ru/spbeco/enwl/2005/07/06_04.htm

https://resource.com.ua/lysenkovshhyna-ot-ekologov-kak-ekoaktyvyst-chut-ne-ugrobyl-dva-glavnyh-zapovednyka/

http://cbr.nature.org.ua/doc/ZarovidnaSprava.pdf

https://groups.google.com/g/enwl/c/JlSVl3wXCro/m/sazHskIkftEJ