Admin

Admin

Щороку актуальне питання – чи затвердять Ліміти і коли?

Так, в умовах військового стану про повноцінне полювання на території України мова не йде. Однак, держслужбовці та посадові особи продовжують працювати і отримувати заробітну плату, та навіть нараховують собі надбавки за інтенсивність праці, а тому мають виконувати свою роботу – дотримуватись відповідної Інструкції, яка містить строки розробки, розгляду і погоджень Проектів лімітів, щоб вони були затверджені до початку сезону полювання.

Оскільки щороку, починаючи з 2015го, чиновники не затверджують Ліміти своєчасно; оскільки в 2023 році постало багато питань – чому Ліміти затвердили не для віх областей, ми вирішили розбиратись в ситуації поетапно.

Отже, до 8 березня Обласні військові адміністрації мають погодити або вмотивовано відмовити у погодженні Проектів лімітів територіальним органам Держлісагентства.

Ми звернулись до усіх міжрегіональних управлінь лісового та мисливського господарства з проханням надати інформацію щодо погоджених Проектів лімітів з боку ОВА.

Звернення до Управлінь

Відповіді від управлінь публікуватимемо по мірі надходжень, і продовжимо стежити за дотриманням строків виконання положень Інструкції щодо порядку встановлення Лімітів.

Детальніше...
Підготовка спеціалістів в галузі

В 2015 році в Україні було затверджено Перелік галузей знань і спеціальностей, за якими здійснюється підготовка здобувачів вищої освіти. В ньому була відсутня спеціальність "мисливське господарство".

Та ВНЗ продовжують здійснювати підготовку спеціалістів в галузі, через впровадження освітніх програм "мисливське господарство". Окрім того, заклади професійно-технічної освіти проводять підготовку спеціалістів за професією "Єгер".

Ми звернулись із запитом до Міністерства освіти і науки України щодо переліку таких закладів. Оскільки підготовлені спеціалісти вкрай важливі для розвитку галузі, публікуємо відповідь МОН для загального користування. 

Відповідь МОН

Перелік ВНЗ

Перелік професія "Єгер"

 

Детальніше...
Ліміти 2023/2024. Фактор чиновника.

Колись Мікеланджело сказав, що для виготовлення своїх скульптур він бере камінь, і відсікає усе зайве.                                                                                                                     

Для того, аби підняти галузь з колін, ми так само потребуємо прибрати із законодавчої і нормативної бази усе те, що заважає користувачу розвивати мисливське господарство і надавати послуги мисливцям.

Для початку розглянемо гостре на сьогоднішній день питання з Лімітами. Точніше, гостро воно стоїть не лише сьогодні! З 2015 року Ліміти не були затверджені в передбачений законодавством строк (див. розділ нашого сайт http://surl.li/odvuw)

Так, в Україні триває війна, і говорити про повноцінне полювання на території всієї країни ми не можемо. Та хіба це перешкода для центрального органу виконавчої влади в галузі мисливства виконувати вимогу Закону і Положення про свою діяльність? Адже мисливська галузь намагається працювати попри все – і проводити біотехнічні заходи, і здійснювати охорону, навіть в умовах, коли доходів немає, а багато працівників боронять нашу Незалежність на фронті. Свою частину зобов’язань користувачі мисливських угідь виконали – провели таксацію і своєчасно подали проекти Лімітів.

А далі в гру вступив «фактор чиновника». Який чомусь вирішив, що його мають ледь не на колінах благати видати наказ про затвердження Лімітів. Мова навіть не йшла про те, дозволяти проводити полювання чи ні – це завдання військових адміністрацій, які знають ситуацію на місцях. Мова йшла про просте виконання вимог діючих нормативно-правових актів.

І от, коли Ліміти опублікували на початку грудня та затвердили лише для окремих користувачів із 8 областей (що зовсім ще не означає початок полювання) – мисливські групи у Фейсбуці почали радіти. А по факту, чиновники знову не виконали свої обов’язки, і ніхто не здійснює спроб їх за це «покарати» – де подібні ініціативи від найбільших громадських організацій (як вони себе позиціонують) – УТМР, ВАМКМУ, членів Громадської ради Держлісагентства?…

І якщо дехто думає, що передача повноважень по затвердженню Лімітів з центру на обласний рівень – панацея, то ні. Завжди знайдеться чиновник рангом нижче, який буде встромляти палки в колеса мисливським господарствам на своєму рівні. Хтось під впливом «екотажників» буде проти полювання в цілому, хтось буде халатно відноситись до виконання своїх обов’язків, а хтось просто «Баба Яга проти!».

Отож, єдиний вихід вивести чиновника «за дужки», це перейти до Планів добування, які розробляють самі користувачі, погоджують на місцевому рівні (старости сільради) та доводять до влади методом повідомлення. Ознайомитись з цією європейською практикою ви можете за посиланням: http://surl.li/odtwv

Сергій Андросюк

Детальніше...
КЕКЦ В.Борейка і кримінальні провадження

Проти В. Борейко (КЕКЦ), відомих екотажників, відкрите кримінальне провадження – журналісти виявили, що прихильники теорії абсолютної заповідності насправді не просто займаються охороною «на папері», а ще й заробляють на цьому.

14 вересня УНІАН опублікував лист Київської міської прокуратури, в якому у відповідь на звернення ГО «Бюро по боротьби з екологічними злочинами» зазначено, що до ЄРДР внесено відомості про вчинення кримінального правопорушення. Мова йде про заказник «Троєщинські луки», охорону якого доручили КЕКЦ. Але неналежна охорона і низка порушень з боку КЕКЦ призвели до того, що частину заказника захопили комерційні організації.

Деталі http://surl.li/nniak

Новини підхопив цілий ряд ЗМІ, до прикладу: тут http://surl.li/nniaw, тут http://surl.li/nnibg, тут http://surl.li/nnibm.

Журналісти УНІАНУ на цьому не спинились, і провели детальне розслідування щодо «столичних ділків». Вони зазначають, що левова частка всіх нових столичних заповідників створена за ініціативи КЕКЦу, який має ними управляти та охороняти, однак, на рахунках організації взагалі немає грошей і вона фізично не може ними управляти. КЕКЦ просто стає великими латифундистом столиці.

Детальне розслідування ви можете прочитати за посиланням: http://surl.li/nnidj

До слова, коли депутати Київради піддали критиці діяльність КЕКЦу, екотажники спалили опудало депутатки http://surl.li/nnign, з приводу чого також було подано депутатське звернення про порушення кримінальних проваджень, детально тут: http://surl.li/nnigz

Та відкриття кримінального провадження і внесення даних до ЄРДР зовсім не означає, що справа матиме рух.

Цей інфопривід пройшов повз мисливську спільноту, чому мовчать мисливські організації – Всеукраїнська асоціація мисливців і користувачів мисливських угідь, УТМР, хоча вони себе позиціонують як провідні громадські організації? Адже КЕКЦ і В. Борейко є одними з головних і найактивніших анти-мисливців нашої країни.

Ми закликаємо усіх мисливців, громадських організацій, користувачів мисливських угідь об’єднатися навколо цього факту і якомога більше створити галасу, щоб, як це часто буває, справу не зам’яли і вона була доведена до суду! Особливо звертаємось до мисливців-юристів, бо це їх профіль, і вони можуть використати свої знання і навички по повній.

*ваші лайки і репости допомагають розповсюдити інформацію в суспільстві.

Детальніше...
Мисливці VS зоозахисники

Чи треба мисливцям вести діалог і шукати компроміси с зоозахисниками? Так, нам від цього нікуди не подітись. Це доволі чисельна група людей, яка має значну підтримку у суспільстві та в органах влади, відповідальних за мисливську політику.

Але давайте розділяти зоозахисників на «правильних» і радикальних.

Перші – це ті, хто дійсно опікується тваринами, різноманітні природозахисні організації, яких турбує стан дикої природи.

Другі – це ті, кого в мисливській спільноті звикли називати «зоошиза». Однак, вважаємо, що нам треба відходити від цього терміну. По-перше, він буде відштовхувати від нас ту частину суспільства, яку можна назвати нейтральною (не є активними прихильниками зоозахисту, і не є прихильниками мисливства). А ми, говорячи про необхідність розуміння і підтримки мисливства в суспільстві, маємо в першу чергу спиратись саме на цю категорію громадян. По-друге, інформаційні матеріали, які містять такий термін, можуть і блокуватись в соцмережах, і не публікуватись в ЗМІ.

Тому пропонуємо використовувати термін екотажники. Це ті, хто під гаслами збереження природи або захисту тварин вчиняють провокаційні, в тому числі і протиправні дії  . В Україні це ті, хто не лише влаштовує шоу на різних мітингах і пікетах, а й спалює мисливські вежі (приклад), розпалює ненависть до всіх, хто не поділяє їх думки, а на рахунок мисливців і загалом використовують такі епітети, що іноді аж на голову не налазить. Вони ж виступають за ідею «абсолютної заповідності» і повної заборони полювання. Діяльність таких екотажників фінансується закордонними грантами, і витрачають вони їх не на допомогу природі, а на проведення різноманітних PR-акцій. Їх радикальна поведінка і діяльність спрямована на демонстрацію псевдо боротьби «за природу». Про фінансування таких організацій ми писали ТУТ і ТУТ. Яскравим прикладом такого «зоозахисту» є усім відомий КЕКЦ В. Борейко, який нещодавно влаштував перформанс, на якому спалювали ляльку депутатки. «Зелена сила» А. Байло, яка виступає проти навчання дітей основам мисливствознавства, трофейного полювання, мисливського туризму і т.ін. (приклад).

З ними не можемо буде діалогу та компромісу, тому що так само, як необхідність існування мисливства є доведеним фактом для мисливців, екотажники розглядають його виключно як загрозу для існування тваринного світу, тому усілякими правдами і не правдами хочуть його ліквідувати.

Тож вважаємо, що зі справжніми зоозахисниками ми в одному човні, бо у нас єдина мета – зберігати і примножувати тваринний світ. А екотажників необхідно не лише ігнорувати, а протидіяти їм також усіма доступними способами – і в ЗМІ, і на різних заходах, і якого більше показувати суспільству їх сутність і джерела фінансування.

Детальніше...
Безкоштовний сир буває лише у мишоловці

Будь-який розвиток не можливий без залучення ресурсів, і коли ми говоримо про розвиток мисливської галузі, то виключень тут не має. Однак, як тільки мова заходить про гроші, починається стара пісня про те, що полювання стане недоступним «простим рядовим мисливцям».

В нашому розумінні мисливець це той, хто дбає про тваринний світ. А галузь мисливського господарства (так говорить Закон) має завдання охороняти мисливських тварин (для збереження того, що маємо), їх відтворення (для того, щоб стати на шлях розвитку), і регулювання чисельності та надання послуг по проведенню полювання (щоб підтримувати баланс і мати ресурси для свого існування).

Природні ресурси належать Українському народу. Чомусь і досі багато хто інтерпретує це твердження як «все навколо моє і має діставатись мені на шару». До чого призводить така філософія? У тих господарствах, які не мають належного фінансування, чисельність звірів не перевищує оптимальну. Та навіть той «оптимум», який визначила нам влада, на порядок менше рівня європейських країн. Дозвіл на полювання при досягненні мінімально допустимої чисельності взагалі можна назвати свідомим знищенням поголів’я.

Для прикладу, місяць тому в Суську відбулась 1ша міжнародна бізнес-конференція практиків з дичинорозведення (деталі). Штучне розведення дичини – спосіб компенсувати негативний вплив людини на дику природу (збільшити популяцію і забезпечити стабільне вилучення з дикої природи без шкоди для неї). Варто зазначити, що це шлях, обраний усіма цивілізованими країнами. Шлях, який має обрати кожне поважаюче себе мисливське господарство, де оптимальний рівень чисельності виду не досягнуто. Однак, станом на 2020 рік в Україні на майже 1200 господарств було зареєстровано лише 200 розплідників диких тварин.

Сама назва конференції вказує ще й на те, що штучне розведення дичини – це бізнес, який потребує інвестування. Варто послухати прекрасний виступ Д. Русанова, власника ферми по розведенню оленів, який розповів, в яку суму обходиться утримання одного оленя на рік (деталі). Додайте до цього будівництво самого ранчо або вольєру, коли ми говоримо про мисливське господарство. Приємно було почути, що попит на даний момент високий.

Але, якщо користувач мисливських угідь придбав поголів’я для подальшого розведення і випуску в дику природу, він розраховує в подальшому компенсувати затрачені ресурси, адже не може бути так, що один платить, а усі користуються. Отож, якщо мисливці хочуть бачити в угіддях багато дичини (а по іншому і бути не може), вони мають розуміти, що за це їм необхідно платити. І сподівання, що хтось зробить це за нас – марні. Держава дотує галузі, які представляють для неї значний інтерес (є життєво необхідними або бюджето-формуючими), нажаль, поки що мисливство такою галуззю для державних мужів не стало, і чи стане – також залежить від нас.

Якщо ви вирішили дістатись до якогось місця, то комфортно і швидко зробити це можна на авто. Якщо коштів на авто немає – обрати велосипед, а якщо і цього не дозволяють фінанси – залишається йти пішки. Та якщо і цього зробити немає сил – то можливо, не варто йти до цієї мети, а просто стояти на місці. Існує така притча, що стадо бізонів біжить зі швидкістю найповільнішого. Коли на нього нападають хижаки, «слабка ланка» відпадає, і більш міцне стадо рухається швидше.

Тож висновок, який напевно викличе багато негативу у мисливській спільноті – ми не можемо будувати усю філософію мисливства, спираючись виключно на тих, хто не має змоги оплачувати полювання, бо такий шлях ніколи не призведе нас до розвитку.

Детальніше...
Мисливці і боротьба зі сказом

В уяві противників полювання для подолання сказу достатньо розкидати в лісах приманки з вакциною і, повісивши мисливську рушницю на гачок, сісти і чекати результату. Що ж насправді?

Світовий досвід свідчить, що пероральну імунізацію необхідно проводити двічі на рік мінімум 5 років поспіль[1], а в середньому – 10 років. Вирішальний вплив на успіх цих кампаній мала частка території країни, ураженої сказом, площа проведення вакцинації і щільність популяції хижака. Ліквідація лисячого сказу в Європі була б неможливою без мотивації і тісної співпраці ветеринарів і мисливців – і це не наша вигадка, це висновок Європи[2].

Після проведення кожної імунізації мисливці відстрілювали лисиць – для моніторингу поглинання приманки та серологічної реакції на вакцину.

Німеччина стала однією з перших країн, де почали проводити пероральну імунізацію лисиць, запровадивши так звану «Баварську модель». Ставку зробили саме на мисливців-волонтерів, які розподіляли приманки з вакциною на своїх угіддях.

За міжнародними рекомендаціями, щороку необхідно добувати 2-4 лисиці з кожних 100 км2 території, щоб аналізувати ефективність вжитих заходів. Органи влади Німеччини мотивували мисливців проводити полювання, виплачуючи винагороду за кожну добуту для діагностики тварину.[3]

З часу початку вакцинації і до ліквідації сказу в Німеччині пройшло 23 роки, було проведено 62 кампанії і охоплено 88% площі країни.

Чи значить це, що в Німеччині припинили полювати на лисиць? Ні, в сезон 2021/2022рр німецькі мисливці добули 421 000 лисиць.[4]

Досвідом Німеччини скористалась і Фінляндія. Під час проведення кампаній з пероральної імунізації влада спонукала мисливців добувати по 4 лисиці на кожні 100км2 площі для ветеринарного контролю. Для чого асоціаціям мисливців виплачували винагороду за кожну добуту тварину.[5]

В 2021 році у Фінляндії добули 40 000 лисиць. [6]

Чому ж мисливці Німеччини і Фінляндії продовжують добувати щороку так багато лисиць? Відповідь надають дослідники з Польщі. Вони дійшли висновку – сказ був одним із основних факторів, що обмежував популяцію «рудої», а вакцинація разом з іншими чинниками призвела до стрімкого збільшення кількості лисиць в країні. Тому там закликали мисливців не нехтувати полюванням на цього хижака, в основному для того, щоб зберегти дрібну дичину. Полювання на лисиць у Польщі не лімітоване, а якщо в угіддя заселили зайців, фазанів чи куріпок – дозволене протягом усього року.

На думку польських науковців, для контролю популяції лисиці необхідно добувати 100-150% «весняної» чисельності лисиці, а якщо популяцію необхідно скоротити – полювання має бути ще інтенсивнішим.[7] У 2022 році в Польщі план добування становив більше 200 000 лис.[8]

В Англії лише професійні єгері щороку добувають 70 000-80 000 лисиць, не враховуючи полювання мисливців.[9]

А що ж в Україні?

Першу масову кампанію з пероральної імунізації у всіх областях України провели у 2018-2019рр. Нажаль, через війну в Україні в 2022 році вона не проводилась, взяти під контроль хворобу в дикій природі не вдалось. Варто зайти в розділ новин на сайті Держпродспоживслужби, щоб побачити, як почастішали випадки сказу. Тому в 2023 році ми розпочали все «з чистого аркушу». Це означає, що за умови дотримання усіх вимог у проведенні імунізації, результатів нам доведеться чекати ще кілька років.

До того ж, військові адміністрації мають надати дозволи на добування лисиць з метою контролю ефективності проведення кампанії. І це не забаганка українських мисливців, як бачимо, це загальноприйняті в Європі і світі вимоги.

І тепер, опираючись на цифри, ми бачимо, що полюють на лисиць навіть в країнах, які змогли подолати сказ. Так вже вийшло, що жителі великих міст не можуть сповна відчути на собі результати стрімкого збільшення чисельності рудої хижачки, чого не скажеш про жителів сільської місцевості і мисливців, які бачать ситуацію з польовою дичиною. За останній рік навіть новин про напади лисиць на людей, хатніх тварин, курей стало в рази більше, а скільки таких випадків залишилось поза увагою ЗМІ?

Отож, давайте керуватись здоровим глуздом, і пам’ятати, що насправді жоден мисливець не прагне знищити популяцію якогось окремого виду диких тварин. Коли ми говоримо про полювання, ми говоримо виключно про регулювання чисельності. Саме такими принципами керується Європа і цивілізований світ.

 

[1] https://dpss.gov.ua/storage/app/sites/12/uploaded-files/%20%D0%91%D0%95%D0%97%D0%9F%D0%95%D0%A7%D0%9D%D0%9E%D0%A1%D0%A2%D0%86%20%D0%A5%D0%90%D0%A0%D0%A7%D0%9E%D0%92%D0%98%D0%A5%20%D0%9F%D0%A0%D0%9E%D0%94%D0%A3%D0%9A%D0%A2%D0%86%D0%92%20%D0%A2%D0%90%20%D0%92%D0%95%D0%A2%D0%95%D0%A0%D0%98%D0%9D%D0%90%D0%A0%D0%9D%D0%9E%D0%87%20%D0%9C%D0%95%D0%94%D0%98%D0%A6%D0%98%D0%9D%D0%98/pamyatki-rekomendaciyi/rekomenditsii-imunizatsii-myasoidnikh-tvarin-proti-skazu.pdf

[2] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC3720040/

[3] https://www.ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC2393008/pdf/bullwho00052-0094.pdf

[4] https://www.jagdverband.de/sites/default/files/2023-03/2023-02_Infografik_Jahresjagdstrecke_2021_2022.jpg

[5] https://actavetscand.biomedcentral.com/articles/10.1186/s13028-021-00605-y

[6] https://www.luke.fi/en/statistics/hunting/hunting-2021

[7] https://vetzoo.lsmuni.lt/data/vols/2014/68/pdf/bombik.pdf

[8] https://www.bdl.lasy.gov.pl/portal/tworzenie-zestawienia-rlo

[9] https://www.gwct.org.uk/wildlife/research/mammals/fox/#:~:text=For%20the%20population%20to%20remain,probably%20kill%2070%2C000%2D80%2C000%20annually

Детальніше...
Вплив війни на середовище перебування диких тварин

«Природу називають мовчазною жертвою війни, а злочини, вчинені проти неї, матимуть довгострокові наслідки. Не тільки в Україні – екологія не має кордонів», – заступник Генпрокурора Вікторія Літвінова.

Як військова агресія росії впливає на середовище перебування диких тварин?

Війна загрожує знищенням 600 видів тварин і 880 видів рослин, повідомили у Мінзахисту довкілля.

Станом на кінець березня 2023 року Держекоінспекція повідомила, що загальна сума збитків, нанесених довкіллю внаслідок військової агресії рф становить більше 1,9 трлн. грн., або $52 млрд. Майже третина – збитки, завдані земельним ресурсам.

Екологічними інспекторами зафіксовано більше 2000 злочинів проти довкілля. У Міндовкілля наголошують, що міністерство і Держекоінспекція роблять унікальну для усього світу роботу – обраховують збитки довкіллю від бойових дій на основі спеціально розроблених і затверджених Методик. До прикладу, ми вже писали про таку методику для відшкодування збитків, завданих мисливському господарству внаслідок війни

За даними Держлісагентства, 3 млн га лісів були охоплені війною – це майже третина лісового фонду України. У перший рік війни площа лісових пожеж сягала 330 тисяч гектарів, що в 30 разів перевищує показники інших періодів, і вдвічі більше, ніж у катастрофічному по кількості пожеж 2020 році.

За даними міністра захисту довкілля Руслана Стрільця, близько 40% сільськогосподарських територій перетворились на поля військових дій. В Інституті ґрунтознавства та агрохімії додають, що війна призвела до деградації майже 104 тисячі кв.км. сільгоспземель.

Також міністр зазначив, що під загрозою знаходиться 600 тисяч га водно-болотних угідь. Екологи також звертають увагу на те, що відновити степ на місці окопів неможливо – на це знадобиться сотня років.

Додайте до цього той факт, що Україна сьогодні є найбільш замінованою територією у світі, а внаслідок військової агресії рф забруднює наші ліси, поля і водойми боєприпасами (важкими металами), мастилом, сміттям і металобрухтом.

Що це означає для диких тварин? Вимушена зміна міграційних маршрутів, часткова або цілковита втрата середовищ перебування, загибель і втрата потомства внаслідок вибухів та пожеж.

росія має бути притягнута до відповідальності за всі вчинені нею злочини, в тому числі і влаштований екоцид в Україні!

Використані джерела:

Інтерв'ю заступника ГенпрокурораДержекоінспекціяWWFWashingtonpostSuomenkuvalehti

Детальніше...
Зміни в процедурі обміну «матроски»

23.12.2022р набрав чинності Наказ №499 Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України «Про затвердження Порядку видачі посвідчень мисливця і щорічних контрольних карток обліку добутої дичини і порушень правил полювання».

Що ж змінилось?

Відтепер громадяни України можуть отримати посвідчення мисливця і контрольну картку («матроску») незалежно від їх задекларованого/зареєстрованого місця проживання.

Для цього можна звернутись або до територіального органу Держлісагентства, або до ЦНАПу населеного пункту (у разі його наявності). У другому випадку співробітники ЦНАПу зобов’язані не пізніше наступного робочого дня передати подані документи до Держлісагентства або його територіального органу.

Подати заяву-анкету на отримання посвідчення мисливця можна і в електронній формі.

В рамках співпраці Держлісагентства з МВС складання іспитів на отримання посвідчення мисливця буде супроводжуватися фото- і відеофіксацією, а в подальшому планується адаптувати для цих цілей програмний продукт, що використовується для складання іспитів водія.

Окрім цього Голова Держлісагентства Ю. Болоховець повідомив, що відомство працює над створенням системи «Мисливець», яка покликана об’єднати усі регіональні бази і стати зручною платформою для мисливців.

Детальніше...