Ботсвана скасувала заборону полювання

Ботсвана скасувала заборону полювання

23 травня 2019 року Міністр довкілля Ботсвани оголосив про скасування заборони полювання в країні. Передували цьому консультації з місцевими спільнотами, захисниками природи і науковцями. Дійшли висновку – необхідно відновити регульоване, контрольоване полювання.

За час заборони, впровадженої в 2014 році, в країні виникла низка негативних наслідків, про які повідомив Уряд Ботсвани. А саме:

  1. Високий рівень конфлікту між людиною і дикою природою, скорочення фінансових джерел для існування громадян;
  2. Збільшення чисельності хижих тварин, що призвело до збільшення втрат худоби;
  3. Негативний вплив на життя селян, яких позбавили можливості отримувати доходи і інші вигоди від використання тваринного світу;
  4. Департамент дикої природи і нацпарків немає достатнього потенціалу для того, щоб вчасно реагувати на «проблемних тварин» (які завдають шкоду місцевим жителям).

Рішення Уряду Ботсвани вже привітали такі організації як CIC та FACE, які висловили готовність поділитися своїм досвідом – як полювання може стати ефективним інструментом збереження дикої природи.

Якщо звернути увагу на Кенію, де полювання заборонили в далекому 1977 році, можна побачити яскравий приклад негативних наслідків. За деякими даними, чисельність диких тварин в країні за останні 20 років скоротилася більше ніж на 70%. Справа в тому, що жителів сільської місцевості, змушених жити в умовах дикої природи, а не дивитись на неї на малюнках, позбавили можливості отримувати будь-які вигоди від диких тварин. Для того щоб мати можливість займатись фермерством чи скотарством, вони вимушені вести боротьбу з дикими тваринами нелегально, тому в країні процвітає браконьєрство. Спеціалісти Міжнародного союзу охорони природи наголошують – як би дивно це не звучало для урбанізованих жителів Заходу, місцеві жителі мають отримувати вигоду від диких тварин – дохід або м’ясо. Лише тоді селяни почнуть цінувати диких тварин, а не вести з ними підпільну боротьбу, і це дозволить популяціям процвітати.

Щоб допомогти зрозуміти це пересічним громадянам, наведемо наочний приклад еколога Майкла Нортона-Гріффітса. Уявіть, що ви бідний скотар в селі і ваш єдиний актив – коза. Ви можете її з’їсти або доїти, продати для отримання грошей на предмети першої необхідності, розвести для збільшення активів (іншого козла). А тепер уявіть, що прийняли закон, який забороняє вам їсти, продавати або розводити кіз. Можна лише дозволити туристам сфотографувати вашу козу, однак основну частину коштів за це отримає туроператор, який привіз вам туриста. А тепер поставте на місце кози дику природу і ви зрозумієте, що відбувається в Кенії в умовах заборони полювання.

Шлях до відновлення майже повністю винищеної дикої природи через впровадження контрольованого і регульованого полювання успішно пройшла Намібія. І сьогодні вона – приклад для інших, не лише африканських країн, того, як стале використання диких ресурсів веде до їх примноження.

І якщо навіть найбільш слаборозвинені країни третього світу йдуть шляхом тісної співпраці усіх зацікавлених сторін, врахування інтересів місцевих жителів, і ведуть контрольоване полювання, то в Україні, яка є частиною Європи, питань щодо введення заборони на полювання не має виникати взагалі.