Королівство Норвегія – держава у Північній Європі, розташована в західній частині Скандинавського півострова і на численних прилеглих дрібних островах. Форма правління – конституційна монархія на чолі з королем – Харальдом V. Норвегія – не є членом Європейського Союзу, але входить до Шенгенської зони.

Починаючи з 2009 року, Норвегія очолює список країн за Індексом людського розвитку (ООН), тобто це розвинена країна, де мешкають люди з найвищим достатком і комфортом життя.

Норвегія має загальну площу 38,5 млн га, але на відміну від інших країн Скандинавії, у неї найнижча лісистість – 25% території країни вкриті лісами, решта – це скелі та гори без деревної рослинності. Загальна площа норвезького лісового фонду близько 12 млн га, зокрема, 7 млн га – продуктивні ліси. З причини складного ландшафту, економічно вигідне лісове господарство може вестися лише на 50% лісового фонду. Найпоширеніші породи дерев у лісах Норвегії – це ялина (47%), шотландська сосна (33%) і береза (18%). На даний час запаси деревини в Норвегії вдвічі більші, ніж сто років тому, а саме 600 млн куб. м.

Середній річний приріст лісів у Норвегії становить 25 млн куб. м. Приблизно 2,5 млн куб. м дров використовується домогосподарствами. Середня ціна деревини близько 39 євро за куб. м. У державній власності перебуває лише 20% лісів. Власники лісів щорічно інвестують майже 40 млн євро в будівництво лісових доріг. У паперовій та деревообробній промисловості залучено 19 тис. працівників, а річний оборот у цих галузях становить 4,5 млрд євро, експорт – 1,2 млрд євро.

У «країні вікінгів» мисливці становлять майже 10% населення і це не дивно, адже мисливське господарство тут достатньо розвинене, а поголів'я мисливських тварин підтримується на високому рівні, це і лось, і благородний і північний олень, і козуля, не кажучи про зайця, куріпку та тетерука.

Цікаво, що в 1971 році в Норвегії налічувалося 0,5% жінок мисливців, останнім часом ця цифра постійно збільшується і в минулому році вже досягла – 63 тис. або 13% від загального числа мисливців.

Норвежців, які захоплюються полюванням, більше мешкає у сільській місцевості, аніж у місті, наприклад, із жителів столиці – міста Осло в минулому році відвідали полювання лише 3% чоловіків. Майже 20% мисливців, а це більше 61 тис. осіб, полювало на лося, 10% – на благородного оленя (46 тис. осіб), на косулю – 41,5 тис. мисливців і 11 тис. взяли участь у полюванні на дикого північного оленя. За минулий мисливський сезон було добуто майже 100 тис. голів оленячих.

Щоб повністю зрозуміти масштаби природокористування Норвегії і чому ця країна така успішна, варто ще трохи зупинитися і на рибному господарстві. У минулому році доходи Норвегії від рибного промислу становили 1,7 млрд євро, за рік було виловлено 2,3 млн тонн риби, молюсків і ракоподібних. Найпоширеніші промислові види риби: скумбрія, оселедець, тріска, палтус і, звичайно ж, лосось. Що стосується любительського річкового лову, то кількість виловленого лосося і форелі рибалками сягнуло у минулому році близько 200 тис. голів. Серед норвежців популярна і спортивна риболовля, і тому багато риби випускається назад до річки. Близько 35 тис. лососевих було випущено у минулому році на волю, а середня вага відпущеного лосося мала чотири кг, форелі і гольця – майже один кілограм.

Право на полювання

Два з половиною століття тому полювання у Норвегії було винятковим привілеєм знаті й королів. Згодом воно було пов'язане із певним земельним цензом та величиною маєтків.

Зараз право на полювання у Норвегії прив'язане до землі, точніше до власності на мисливські угіддя. Наприклад, щоб отримати дозвіл на полювання на лося, необхідно володіти землею, площа якої повинна становити мінімум 100 гектарів. Тому, власникам невеликих ділянок доводиться об'єднуватися між собою, щоб отримати такий дозвіл. Можна і не мати у володінні землю, а орендувати необхідну її кількість у приватника або держави.

Державні ліси, як правило, вдається орендувати, взявши участь в особливих аукціонах. Відкриттю полювання, наприклад, на лося, передує ціла процедура. Кожен мисливець, який бажає пополювати в угіддях конкретного лісництва, завчасно надсилає до його управління поштою конверт з письмовою пропозицією суми, яку він готовий «викласти» за оренду угідь і полювання у них. Першого вересня лісничий розкриває всі конверти і найщедріший претендент отримує право полювати в угіддях цього лісництва протягом усього сезону. Крім суми за оренду, мисливець ще несе додаткові витрати, як, наприклад, держмито та плату за ліцензію на добування певної дичини.

Приватні землевласники інколи теж здають в оренду свої угіддя, але найчастіше воліють полювати у них самі. У будь-якому випадку, якщо ви не землевласник, вам потрібно отримати дозвіл власника землі, на якій хочете полювати, виняток становить полювання на морських птахів з берега моря або з човна.

Мисливським господарством Норвегії управляє Міністерство лісового господарства. Саме воно видає спеціальні дозволи (ліцензії) на відстріл копитних мисливських видів тварин. Кількість таких дозволів лімітовано.

Сучасний інформаційний світ розвивається і Норвегія теж не стоїть на місці у цьому напрямку, тепер кожен мисливець повинен зареєструватися на порталі в Норвезькому реєстрі мисливців (www.brreg.no). Це обов'язкова умова для всіх мисливців. Без реєстраційного номера ви не зможете заплатити держмито (34 євро), а без нього – полювання незаконне. Держмито дає право полювати впродовж мисливського сезону з 1 квітня цього року до 31 березня наступного. Сплатити держмито можна теж на офіційному порталі реєстрації. До речі, таким чином у Норвегії можна сплатити й інші податки для отримання дозвільних документів тощо. Якщо ви мисливець, можете здійснити оплату і «по-старинці», через банк, але вам все одно потрібно буде перед цим зареєструватись у реєстрі.

Для довідки, середня зарплата норвежця становить 4500 євро, у шахтарів вона сягає 7000 євро, 4800 євро заробляють офісні співробітники, 3000 – офіціанти, правда з цієї суми потрібно заплатити ще й податки – 30%.

Після оплати держмита, мисливець упродовж трьох-п'яти днів отримує на свою поштову адресу оригінальний дозвіл, документ з яким він може полювати. Якщо дозвіл не прийшов до дня полювання, то мисливець може полювати за квитанцією про оплату або її копією, яка діє, як дозвільний документ до 10 днів (для іноземних мисливців – 30 днів). Якщо п'ять років ви не платили мисливське держмито, то вас буде видалено з реєстру мисливців. У цьому випадку для отримання дозволу потрібно буде знову зареєструватися у реєстрі.

Звичайно ж, все вище перераховане відноситься до тих, хто вже став мисливцем і отримав мисливське посвідчення, а для цього потрібно досягти віку 16 років, пройти курс лекцій (мінімум 30 годин) і скласти іспит. Курси проводять сертифіковані навчальні центри за відповідну плату. Якщо ви плануєте полювати на велику дичину, вам має виповнитися 18 років. Ще один іспит потрібно здати перед придбанням зброї, продемонструвавши вміння володіння нею. Тільки за умови виконання нормативів зі стрільби, поліція видасть вам спеціальний дозвіл на придбання і використання мисливської зброї. До речі, без сплати держмита вам не продадуть і боєприпаси. Далі – більше, для отримання дозволу (ліцензії) на полювання на копитних, мисливець повинен скласти іспит зі стрільби з підвищеними нормативами до влучності, але про це розповімо трохи далі у статті.

Після закінчення мисливського сезону, мисливець повинен відправити звіт про добуту ним дичину на порталі «Норвезького реєстру мисливців». Все це робиться для того, щоб держава мала точну статистику та облік. Це дасть можливість ефективніше керувати галуззю і вжити вчасно всіх необхідних заходів щодо раціонального використання ресурсів.

У Норвегії до недавнього часу існували дві громадські мисливські організації, які тепер об'єдналися в один Норвезький союз мисливців і рибалок. Членство у союзі полегшує долю мисливця, допомагає в юридичних питаннях, забезпечує інформаційну підтримку, випускає різноманітну літературу, періодичний журнал тощо.

Найпопулярнішими мисливськими видами тварин у Норвегії є лось і північний олень. Полювання на цих копитних через своєрідність норвезького ландшафту і складність рельєфу вимагає від «вікінга» набагато більше зусиль, знань і вправності, тому ці трофеї особливо шанують.

Полювання на лося

Сезон полювання на цього велетня відкривається 25 вересня і триває до 31 жовтня, тобто у період гону, коли роги биків досягають розквіту і ще не мають дефектів. У перші повоєнні роки в країні добували до трьох тисяч лосів, тепер ця цифра перевалила за 31 тисячу голів. Тільки 1,5 тис. лосів гине у ДТП, 4 тис. козуль і 80 благородних оленів теж мають таку долю. Через специфіку рельєфу, полюють на лося не облавним чи загінним методом, а винятково із собакою, зазвичай, з лайкою. Ніякими манками, що імітують рев, норвезькі мисливці не користуються.

Поголів'я лося у Норвегії неухильно зростає. Тварини ці великі, вага рогачів нерідко досягає 300 кілограмів. Однак у його популяції намітилися несприятливі вікові й статеві зрушення – биків, особливо великих, залишається занадто мало і щоб стимулювати мисливців полювати на самок, їм, у разі позитивного результату, повертають частину внесених за полювання коштів. Пропагується також полювання на молодих особин, щоб зберегти великих рогачів для кращої репродукції лосиної популяції.

Полювання на північного оленя

Північного оленя у Норвегії більше, ніж де-небудь у Скандинавії. Особливо багато його в трьох областях – Хардангервідда, Зетесдалене і Доврефьєль. Полювання на дикого північного оленя дозволено з 1 по 25 вересня. Кожен норвезький мисливець мріє пополювати на нього і здобути цього північного красеня.

Таке полювання не з легких, вимагає багато витримки і терпіння. Ці обережні копитні тримаються, зазвичай, на відкритих високогірних плато, тому іноді доводиться кілька днів сидіти у засідці, щоб просто побачити звіра.

Чисельність дикого північного оленя у Норвегії близько 40–45 тисяч голів, з яких щорічно добувають до 7 тисяч особин. Полюють на північного оленя виключно індивідуально і без собаки. Законодавство дозволяє застосовувати на такому полюванні лише нарізну зброю калібру 8 мм і більші. Стріляти дозволено тільки одиночними пострілами, тому магазин у багатозарядному карабіні повинен бути заблокований і відключений механізм автоматичної перезарядки.

Поліція не тільки ретельно стежить за дотриманням цих правил, а й допускає до полювання на північного оленя лише тих мисливців, які здали іспит, вибивши десятьма пострілами з дистанції 100 метрів не менше 80 очок. Пройшов таке випробування, – вам видається дозвіл (ліцензія) на рік. До речі, право полювання на лося дають 48 очок, вибиті з тієї ж дистанції шістьма пострілами. Полювати дозволяється лише з тією рушницею, з якої мисливець стріляв на іспиті.

Полювання на благородного оленя

Благородний олень мешкає у західній Норвегії. Полюють на нього з 10 вересня до 15 жовтня, тільки за ліцензіями і, як на північного оленя, тільки в межах заздалегідь визначеного планового ліміту. Собак для цього полювання використовують рідко, засідки не практикуються зовсім, це, зазвичай, полювання з загоничами. Кількість особин, що добуваються за рік, становить – 33 800 голів.

Полювання на козулю

Козулі в Норвегії налічується 150 тис. голів, з яких добувають – 27 тис. Полювання на цей вид дозволено з 25 вересня до 23 грудня. Стріляють цих копитних переважно картеччю.

Полювання на борову дичину

Серед норвежців дуже багато прихильників літньо-осіннього полювання з лягавою на сіру куріпку, виводках глушнів і тетеруків. Пізніше на борову дичину полюють з лайкою. У мохових болотах і горах дуже популярне полювання на білих куріпок з пойнтером або сетером. В останні роки все більше визнання отримують також німецькі лягаві й спанієлі.

У середньому за рік норвежці добувають 170 тис. куріпок, 4,6 тис. глушня, 13 тис. тетеруків, 13 тис. крижнів. Популярним також є полювання на голуба, гусака, рябчика, вальдшнепа та морських качок. На пернату дичину полювання відкривається 10 серпня і триває до весни наступного року.

Хижаки

Боротьбі з хижаками норвезькі мисливці завжди надавали важливе значення. Ще недавно за кожного добутого бурого ведмедя виплачувалася премія. Але зараз ситуація з ведмедями змінилася через його невисоку чисельність, а ось боротьба з росомахою, вовком і риссю, як і раніше, преміюється. В ЄС на цю «мотивацію» дивляться несхвально, побоюючись повного зникнення рідкісних великих хижаків. Але тим не менш, боротьба з ними не припиняється, оскільки власники оленячих стад і овечих отар постійно скаржаться на збиток, що завдається їм цими хижаками, особливо росомахою і ведмедем. У Норвегії щорічно добувають до 25 рисей і росомах, близько 100 видр, а також майже 22 тис. лисиць.

Іван РОМАНІВ

Лісовий та мисливський журнал