«Електронне мисливство» у Норвегії

«Електронне мисливство» у Норвегії

З розвитком сучасного інформаційного світу все більше процесів автоматизують і переводять в електронну площину. Можливість отримати якусь послугу за допомогою комп’ютеру чи смартфону – це не просто швидко і зручно, це знижує корупційні ризики і зберігає купу нервів. Українці також активно користуються інтернетом для замовлення послуг або здійснення платежів. Але у мисливській галузі з електронізацією – повний провал. Для можливості перейняти передовий досвід розповімо про надсучасну Норвегію.

Шлях мисливця в Норвегії розпочинається з проходження теоретичних курсів. Але навіть тут держава подбала про зручність – якщо кандидат не має часу на відвідування лекцій, йому доступне онлайн навчання з електронними посібниками. Більше того, на сайтах держорганів, відповідальних за сферу мисливства, в електронному вигляді можна знайти найдетальніші інструкції і правила в сфері полювання. На сайті українського Держлісагентства розділ «Мисливське господарство» фактично існує для галочки.

Склавши іспит, мисливець потрапляє в Електронний реєстр мисливців. При реєстрації, яка є обов’язковою, йому присвоюють унікальний індивідуальний номер, без котрого полювати він не зможе. Але це – не єдина функція реєстру.

По-перше, тут зібрана абсолютна уся необхідна інформація для мисливців: контакти інструкторів, відповіді на найбільш розповсюджені питання, розцінки, список необхідних документів й інше.

По-друге, тут можна скористатись безліччю послуг. Так, кожного року мисливці в Норвегії мають сплачувати мисливський збір (державне мито) і зробити це можна прямо на порталі. В особистому кабінеті мисливця доступна уся інформація про здійснені ним платежі та його «мисливська картка». Її можна скачати на свій смартфон і продемонструвати контролюючим органам, або ж роздрукувати і носити з собою паперовий варіант.

Лише після отримання «мисливської картки» з відміткою про сплату держмита мисливець може придбати зброю і боєприпаси та ліцензію у користувача мисливських угідь (землевласника) або у посередника. До речі, це також можна зробити в Інтернеті.

По-третє, після завершення сезону полювання абсолютно кожен зареєстрований мисливець, навіть якщо він не полював або полював без здобуття здобичі – має подати в орган статистики звіт про полювання. І зробити це він також може на електронному порталі. Якщо цього не буде зроблено – в наступному році до суми держмита мисливцю додадуть «штраф». Так держава може ефективно, без непотрібної паперової тяганини, збирати необхідні статистичні дані для оцінки показників ведення мисливського господарства.

Цікаво, що в Норвегії передбачили і потенційну наявність «мертвих душ» серед мисливців. Якщо зареєстрований мисливець протягом 5 років не платить мисливський збір – його з реєстру виключають, залишаючи право повторної реєстрації за необхідності.

Для оцінки ефекту економії від впровадження аналогічного електронного реєстру в Україні наведемо трохи цифр. На процес обміну контрольної картки і введення даних з неї працівники ОУЛМГ витрачають 50400 людино-годин, мисливці 825 000 людино-годин. Це рівносильно роботі 400 чоловік протягом року, тобто ціле виробниче підприємство. Щонайменше з 2011 року спеціалістами галузі підіймається питання щодо нікчемності «контрольної картки» і можливості альтернативного варіанту її отримання, однак воно досі не вирішено. окрім цього - кожного року, проходячи процедуру таксація-ліміт-наказ на відкриття полювання, користувачі мисливських угідь мають їхати з папірцями до обласного управління Держлісагентства.