Колись Мікеланджело сказав, що для виготовлення своїх скульптур він бере камінь, і відсікає усе зайве.                                                                                                                     

Для того, аби підняти галузь з колін, ми так само потребуємо прибрати із законодавчої і нормативної бази усе те, що заважає користувачу розвивати мисливське господарство і надавати послуги мисливцям.

Для початку розглянемо гостре на сьогоднішній день питання з Лімітами. Точніше, гостро воно стоїть не лише сьогодні! З 2015 року Ліміти не були затверджені в передбачений законодавством строк (див. розділ нашого сайт http://surl.li/odvuw)

Так, в Україні триває війна, і говорити про повноцінне полювання на території всієї країни ми не можемо. Та хіба це перешкода для центрального органу виконавчої влади в галузі мисливства виконувати вимогу Закону і Положення про свою діяльність? Адже мисливська галузь намагається працювати попри все – і проводити біотехнічні заходи, і здійснювати охорону, навіть в умовах, коли доходів немає, а багато працівників боронять нашу Незалежність на фронті. Свою частину зобов’язань користувачі мисливських угідь виконали – провели таксацію і своєчасно подали проекти Лімітів.

А далі в гру вступив «фактор чиновника». Який чомусь вирішив, що його мають ледь не на колінах благати видати наказ про затвердження Лімітів. Мова навіть не йшла про те, дозволяти проводити полювання чи ні – це завдання військових адміністрацій, які знають ситуацію на місцях. Мова йшла про просте виконання вимог діючих нормативно-правових актів.

І от, коли Ліміти опублікували на початку грудня та затвердили лише для окремих користувачів із 8 областей (що зовсім ще не означає початок полювання) – мисливські групи у Фейсбуці почали радіти. А по факту, чиновники знову не виконали свої обов’язки, і ніхто не здійснює спроб їх за це «покарати» – де подібні ініціативи від найбільших громадських організацій (як вони себе позиціонують) – УТМР, ВАМКМУ, членів Громадської ради Держлісагентства?…

І якщо дехто думає, що передача повноважень по затвердженню Лімітів з центру на обласний рівень – панацея, то ні. Завжди знайдеться чиновник рангом нижче, який буде встромляти палки в колеса мисливським господарствам на своєму рівні. Хтось під впливом «екотажників» буде проти полювання в цілому, хтось буде халатно відноситись до виконання своїх обов’язків, а хтось просто «Баба Яга проти!».

Отож, єдиний вихід вивести чиновника «за дужки», це перейти до Планів добування, які розробляють самі користувачі, погоджують на місцевому рівні (старости сільради) та доводять до влади методом повідомлення. Ознайомитись з цією європейською практикою ви можете за посиланням: http://surl.li/odtwv

Сергій Андросюк