Ілюстрація газети "Полювання та риболовля" Ілюстрація газети "Полювання та риболовля"

Руйнувати – не зводити…

…йдеться у давній народній приказці. І дійсно, складається враження, що в сучасній Україні для того щоб нищити – будь-кому достатнього одного бажання, тоді як для будівництва додатково потрібні неабиякі хист та матеріальні ресурси.

Певно нікого не здивує твердження, що у руйнаціях сумновідомий псевдоеколог Борейко дійсно процвітаючий спец, тим паче коли мова заходить про мисливську галузь, паразитування на руїнах якої вже багато років годує його всезростаючі фінансові апетити (див. ТУТ). І сьогодні, відвідавши офіційний інтернет-сайт очолюваної ним, чомусь благодійної, організації можна пересвідчитися у тому, що з двох десятків анонсованих КЕКЦом кампаній більше половини прямо чи опосередковано стосуються боротьби саме з мисливством.

Як результат бездіяльності та юридичної некомпетентності державних природоохоронних органів, віднедавна новою «фішкою» псевдоеколога стала масштабна акція по знесенню так званих «мисливських веж» на територіях об’єктів природно-заповідного фонду (ПЗФ), де за лобіюванням того ж Борейка, у два етапи (2010 та 2017 рр.), було заборонено полювання на законодавчому рівні. Зокрема, минулого року Законом України 2063-VIII від 23.05.2017 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони пралісів згідно з Рамковою конвенцією про охорону та сталий розвиток Карпат» мисливство було повністю заборонене в заказниках і пам’ятках природи. Як вам, шановні читачі, таке «зґвалтування» чинної законодавчої бази? Ставили на меті народні слуги внести в нормативно-правову базу держави зміни стосовно охорони карпатських лісів, а закінчили…новими обмеженнями полювання по всіх куточках держави. При цьому, вкотре порушивши конституційні права українців на користування природними ресурсами в об’єктах ПЗФ, згідно з попередньо укладеними при їх заснуванні договорами із місцевими громадами.

          Проте, це глобальна сторона всенародної проблеми до якої ми неодмінно змушені будемо повернутися, можливо ще не один раз. Нині ж виникає більш конкретне запитання до антимисливської збірної з різних екоорганізацій та установ, включаючи навіть Держекоінспекцію, яких підв’язав Борейко на вищезгадану акцію по знищенню «мисливських веж»: – шановні добродії, а чи можете ви надати визначення терміну «мисливська вежа» в рамках чинного законодавства?.. Певно, що ні! І ось чому. Звертаючись до базових законів України «Про мисливське господарство та полювання», «Про тваринний світ», «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України» тощо, подібних термінів віднайти неможливо. У той час, в чинному «Порядку проведення упорядкування мисливських угідь» у розділі «Господарсько-технічний поділ території…» єдиний раз згадуються вежі «для спостереження і селекційного відстрілу». То яка ж насправді їх основна функція, цих, неіснуючих у правовому полі нашої держави, «мисливських веж» і наскільки вони мисливські як такі?... На це питання дає чітку відповідь безліч вітчизняної та зарубіжної природничої літератури, яка у своїх твердженнях лишається безапеляційно однозначною – оглядові («мисливські») вежі це біотехнічні споруди, які використовуються для спостереження за природними угіддями (моніторинг пожежонебезпечної ситуації, боротьба з браконьєрством) і дикими тваринами (у т.ч. в естетичних та наукових цілях), їх обліку, фото- і відеозйомки, регулювання чисельності шкідливих та селекційного і спортивного відстрілу мисливських тварин тощо. Поруч з тим, згідно із Положенням про наукову та науково-технічну діяльність природних і біосферних заповідників та національних природних парків, затвердженого Наказом Мінприроди № 414 від 29.10.2015 р., основними напрямами наукової та науково-технічної діяльності установ ПЗФ є, зокрема, організація та здійснення систематичних спостережень (моніторингу) за станом і динамікою природних комплексів та об’єктів, інвентаризація об’єктів флори і фауни. Із викладеного випливає, що наявність на території об’єктів природно-заповідного фонду біотехнічних споруд, які використовуються для здійснення моніторингових заходів, не суперечить вимогам Закону України «Про природно-заповідний фонд» в частині заборони будівництва споруд не пов’язаних з діяльністю об’єктів ПЗФ, тому користувачі мисливських угідь мають повне право використовувати вежі у всіх вище перелічених цілях, окрім добування тварин.

То що і навіщо, добродії держекоінспектори, нині нищиться за вашої безпосередньої участі?! Чи мали ви зафіксовані, згідно чинного законодавства, факти по кожній зі вже зруйнованих веж, що ті використовуються виключно браконьєрами? А якщо і мали, то може питання варто ставити не про наявність багатофункціональних і потрібних у всьому цивілізованому світі веж для оптимізації господарсько-наукової діяльності природоохоронних установ, а про нікчемну організацію охорони вітчизняних об’єктів природно-заповідного фонду їх очільниками всіх рівнів? Хто буде нести відповідальність за руйнування по всій території країни понад 200 оглядових веж (станом на серпень цього року, за даними Держекоінспекції) вартістю близько 2 млн. грн?

На ці та інші питання ми намагалися отримати роз’яснення від головних винуватців окреслених подій – Державної екологічної інспекції України і її регіональних осередків у Волинській, Черкаській, Сумській, Харківській та інших областях. Проте, в жодній з відповідей так і не отримали змістовних аргументів відносно юридичного тлумачення поняття чому даний вид господарських споруд варто вважати «мисливськими вежами», призначеними виключно для відстрілу тварин, а не, наприклад, для обліків їх чисельності (що регулярно мають відбуватися зокрема в об’єктах ПЗФ), та якими нормативно-правовими актами держави була визначена власне заборона розташування господарських споруд такого типу на заповідних територіях. У цьому контексті, відповідь Державної екологічної інспекції в Сумській області, з посиланням на ст. 9, 16 Закону України «Про природно-заповідний фонд України», хоч і виглядала найбільш насиченою, проте яскраво підкреслила всю сумнівність винесених приписів по демонтажу веж в ДП «Конотопське лісове господарство», оскільки у зазначених статтях цього Закону не йдеться ні про що, окрім обмеження самого полювання на заповідних територіях… До слова, саме у згаданому лісовому господарстві, виключно зусиллями його працівників, була збережена і успішно примножена єдина на Лівобережжі України субпопуляція зубра. Відтак, питання як цих стадних, надто сторожких, червонокнижних тварин будуть обліковувати у разі демонтажу оглядових веж для нас поки лишається відкритим. Хоча, поточна ситуація з необґрунтовано занесеним до Червоної книги України лосем європейським переконливо свідчить, що ніхто з екопосадовців нічого моніторити насправді і не збирається, а представлена вашій увазі чергова інтрижка, вже добре напрацьованої зв’язки «КЕКЦ-Мінприроди», виявляється нічим іншим як дешевим піаром на нищенні народних надбань, до набуття яких згадані організації мають, нажаль, досить опосередковане відношення (Далі буде…).

В. Новицький, С. Андросюк

ГС «Асоціація користувачів мисливських та рибальських господарств»

* Опубліковано в номері 10,2018 Всеукраїнської газети "Полювання та риболовля"