Чи треба мисливцям вести діалог і шукати компроміси с зоозахисниками? Так, нам від цього нікуди не подітись. Це доволі чисельна група людей, яка має значну підтримку у суспільстві та в органах влади, відповідальних за мисливську політику.

Але давайте розділяти зоозахисників на «правильних» і радикальних.

Перші – це ті, хто дійсно опікується тваринами, різноманітні природозахисні організації, яких турбує стан дикої природи.

Другі – це ті, кого в мисливській спільноті звикли називати «зоошиза». Однак, вважаємо, що нам треба відходити від цього терміну. По-перше, він буде відштовхувати від нас ту частину суспільства, яку можна назвати нейтральною (не є активними прихильниками зоозахисту, і не є прихильниками мисливства). А ми, говорячи про необхідність розуміння і підтримки мисливства в суспільстві, маємо в першу чергу спиратись саме на цю категорію громадян. По-друге, інформаційні матеріали, які містять такий термін, можуть і блокуватись в соцмережах, і не публікуватись в ЗМІ.

Тому пропонуємо використовувати термін екотажники. Це ті, хто під гаслами збереження природи або захисту тварин вчиняють провокаційні, в тому числі і протиправні дії  . В Україні це ті, хто не лише влаштовує шоу на різних мітингах і пікетах, а й спалює мисливські вежі (приклад), розпалює ненависть до всіх, хто не поділяє їх думки, а на рахунок мисливців і загалом використовують такі епітети, що іноді аж на голову не налазить. Вони ж виступають за ідею «абсолютної заповідності» і повної заборони полювання. Діяльність таких екотажників фінансується закордонними грантами, і витрачають вони їх не на допомогу природі, а на проведення різноманітних PR-акцій. Їх радикальна поведінка і діяльність спрямована на демонстрацію псевдо боротьби «за природу». Про фінансування таких організацій ми писали ТУТ і ТУТ. Яскравим прикладом такого «зоозахисту» є усім відомий КЕКЦ В. Борейко, який нещодавно влаштував перформанс, на якому спалювали ляльку депутатки. «Зелена сила» А. Байло, яка виступає проти навчання дітей основам мисливствознавства, трофейного полювання, мисливського туризму і т.ін. (приклад).

З ними не можемо буде діалогу та компромісу, тому що так само, як необхідність існування мисливства є доведеним фактом для мисливців, екотажники розглядають його виключно як загрозу для існування тваринного світу, тому усілякими правдами і не правдами хочуть його ліквідувати.

Тож вважаємо, що зі справжніми зоозахисниками ми в одному човні, бо у нас єдина мета – зберігати і примножувати тваринний світ. А екотажників необхідно не лише ігнорувати, а протидіяти їм також усіма доступними способами – і в ЗМІ, і на різних заходах, і якого більше показувати суспільству їх сутність і джерела фінансування.