В частині областей ситуація зі сказом в порівнянні з минулим роком погіршилась. Щоб її покращити, була проведена пероральна імунізація диких м’ясоїдних, із залученням спеціалістів місцевої влади, ветеринарії та…мисливців!
Тепер, по завершенню місячного терміну користувачі мисливських угідь мають провести регулювання чисельності хижих тварин. І зараз увага – необхідно письмово звернутись в 6 інстанцій, щоб отримати дозвіл на виконання вимоги Державної надзвичайної протиепізоотичної комісії! Провести регулювання чисельності безкоштовно, бо в алгоритмі ДНПК чітко вказано, що плата з учасників цього заходу не стягується.
З початком повномасштабного вторгнення значну частину єгерів було мобілізовано до лав ЗСУ, ще частину з них користувачі змушені були звільнити, бо третій рік не отримують доходів, щоб виплачувати їм зарплату. Отже, провести ці заходи силами своїх співробітників значна частина господарств не зможе. Тому буде звертатись до місцевих мисливців по допомогу. І ті на волонтерських засадах, витрачаючи власні кошти на набої, проведуть регулювання чисельності хижаків, щоб а) провести моніторинг результатів імунізації; б) покращити ситуацію з розповсюдженням сказу.
Чи скажуть мисливцям за це спасибі? Навряд. Більш вірогідно, що в коментарях знов напишуть: «яке полювання? Хочете постріляти, йдіть на фронт!». Хоча, до слова, про проведення регулювання чисельності тварин користувачі мають повідомляти і ТЦК. Розумієте, це для пересічного необізнаного громадянина мисливець – людина зі зброєю, що тиняється лісами й полями і стріляє в усе, що ворушиться. Насправді мисливці опікуються: над станом популяцій диких тварин і середовищ їх перебування, над своїми діями в угіддях. Полювання для них – вид активного відпочинку на лоні природи, метою якого (і не завжди результатом якого) є добування тварини. Ми не хочемо «постріляти», ми хочемо побути зі своїми друзями по зброї під час нашого улюбленого виду відпочинку. І не лише ті з нас, хто на законних підставах не у лавах армії, а й ті з нас, хто зі зброєю в руках захищає нашу незалежність і повернувся додому у відпустку чи на відновлення. Тому, звісно, ми на волонтерських засадах проведемо роботу по регулюванню чисельності тварин. Поки усі ці цивільні «коментатори» також матимуть відпочинок – сходять в кав’ярню чи в театр, потанцюють на концерті чи порибалять на водоймі, без криків, що всі вони мають відправитись на фронт.
Чи будуть якісь «бонуси» для користувачів мисливських угідь? Вже третій місяць їм не можуть затвердити ліміти використання мисливських тварин. Щоб користувачі, які свою частину роботи виконали своєчасно – провели обліки і розробили проекти лімітів – змогли, нарешті, у разі дозволу ОВА провести полювання і отримати хоч якісь кошти. Витратять вони їх на ту ж зарплатню персоналу і податки, хтось інвестує в штучне розведення дичини, хтось в закупівлю підкормки.
Тож в сухому залишку ми маємо наступне. Суспільство засуджує полювання під час війни. Державні органи вимагають безкоштовно провести регулювання диких тварин, щоб захистити те саме суспільство від сказу; і ставить усі можливі палки в колеса, щоб не дозволяти проводити регламентоване законом полювання.
І як що ми не будемо змушувати чиновників, які отримують зарплатню з наших податків, виконувати хоча б вимоги закону, то мисливської галузі можемо замовляти труну.
Тому звернулись до Житомирської ОВА з пропозицією посприяти користувачам мисливських угідь у можливості провести полювання і регулювання чисельності диких тварин.
