Як схрестити вужа з їжаком - діяльність Держлісагентства

Як схрестити вужа з їжаком - діяльність Держлісагентства

Прийшов час реформування мисливської галузі - з цим згодні всі, але у кожного свій погляд. Сьогодні мисливство - елемент активного відпочинку громадян, а повинно стати повноцінною галуззю з товарного виробництва і надання послуг в сфері полювання та зеленого туризму. За принципом: мисливське господарство (МГ) - суб'єкт господарювання, який займається розведенням, відтворенням та охороною мисливських тварин, наданням послуг по полюванню, зеленому туризму і товарним виробництвом. Мисливець - користувач послуг господарства. Держава - не заважає, а тільки контролює використання державного мисливського фонду.

На сьогоднішній день полювання знаходиться під управлінням лісового відомства - Держлісагентства (далі - ДАЛРУ), і це патова ситуація. Агентство експлуатує ліс як джерело отримання доходів, і це в пріоритеті над умовами проживання диких тварин і приведенням їх чисельності до оптимальної. Більш того, тільки 16% мисливських угідь знаходяться на землях лісового фонду. Результат спроби поєднати непоєднуване видно всім, але відкрито говорити про це користувачі мисливських угідь бояться. Ми торкнемося основних моментів, в яких ДАЛРУ перешкоджає розвитку галузі, адже на помилках вчяться.

  1. Таксація, ліміти, ліцензії. В середньому в області 50 мисливських господарств. В умовах існуючого штату ОУЛМГ та департаменту екології про належний контроль таксації в кожному з МГ говорити ми не можемо, це тільки зайве навантаження для користувачів. У 8 з 14 останніх сезонів полювання Ліміти не були затверджені в термін - своєчасно полювання не відкрилось. Процедури таксації та затвердження Лімітів занадто зарегульовані. Хоча Європа і навіть Білорусь давно користуються Планами добування, без проходження 7 етапів (від таксації до ліцензій). Тим самим виключено цей корупційний ланцюжок (Деталі - www.gsvms.org.ua/uk/katehorii/statti/item/239-plany-dobuvannia). Навіть отримання ліцензій у нас нерідко пов'язане з корупційною складовою в вигляді незначних презентів і запрошень на полювання в мисливське господарство.

Ми ніколи не досягнемо оптимальної чисельності диких тварин, не кажучи вже про досягнення Європи, якщо ДАЛРУ дозволятиме проводити повноцінне полювання при мінімально допустимої їх щільності.

Висновок 1. Необхідно ввести в дію новий порядок по впровадженню планів добування. Тим самим ліквідувати корупційну складову - ДАЛРУ, обладміністрація, Мінприроди, МінАПК. Замість бланків ліцензій користувачі через центри надання адміністративних послуг повинні отримувати одноразові бирки зі штрих-кодом для маркування добутої дичини і отримання статистичних даних.

  1. Картка обліку. Щонайменше, з 2011 року піднімається питання про скасування або можливості отримання в електронному вигляді контрольної картки. Ми порахували: в 2019 році за обмін картки і держмито 275 тисяч мисливців сплатять 3,3 млн гривень, і 4,4 млн гривень - комісія банківських установ. Обмін карток відбувається вже після того, як статистичні дані давно зведені і оприлюднені - який сенс в них? На заробітну плату відповідальним за введення даних співробітникам ДАЛРУ витрачають мінімум 1,5 млн гривень в рік. На процес обміну картки і введення даних працівники ОУЛМГ витрачають 50400 людино-годин, мисливці 825 000 людино-годин. Це рівносильно роботі 400 чоловік протягом року, тобто ціле виробниче підприємство. Таким чином, ДАЛРУ ігнорує інтереси мисливців, які має відстоювати.

Висновок 2. При введенні плану добування і контрольних бирок потреба в щорічних картках відпаде.

  1. Державні мисливського господарства. На сьогоднішній день в користуванні 172 підприємств ДАЛРУ знаходиться майже 4 млн га угідь з рентабельністю 36,8%. У 2018 році ДАЛРУ отримало за надання адміністративних послуг від мисливців 3,5 млн гривень, ще 6,4 млн сплачено за ліцензії. Як правило, в державних МГ полюють чиновники і всі місцеві «князьки» - районний прокурор, поліцейський, голови райдержадміністрацій, ветеринарні лікарі, пожежники і т.д., так що ми опосередковано оплачуємо їх «розваги».

Висновок 3 - частину господарств ДАЛРУ реформувати в МГ вольєрного типу (розплідники) до 2 тисяч гектар - по 1 на область. Частина тварин з них продається для розселення, а надлишки - як об'єкти полювання. Іншу частину угідь передати в управління більш ефективним користувачам. Чим більше користувачів ми отримаємо, тим більше буде їх сила і вплив - з ними почне рахуватися влада.

  1. Отримання угідь у користування із земель запасу та продовження користування, поділ МГ великої площі, передача права користування - настільки складні і корупційні процедури, що без потрібних зв'язків і грошей пройти їх неможливо.

Висновок 4 - необхідно спростити зазначені процедури. За принципом - отримання погоджень - більше 50% існуючих землевласників або землекористувачів, прийняття рішень - децентралізувати на рівень ОТГ, продовження користування - автоматично, за умови ефективного ведення мисливського господарства.

  1. ДАЛРУ одночасно не може курирувати лісову та мисливську галузі. Хто ж візьметься вирішувати ці та інші наболілі питання у мисливців, і зможе зробити це ефективно? Так, в статті «Полювання і політика» відомий біолог-мисливствознавець О.Ісаєв висловив думку, що мисливському господарству необхідний свій центральний орган і вертикаль управління. У 2018 році дохід мисливської галузі склав 228 млн грн. Це - 1,4% від доходу лісової галузі або 0,06% від вкладу сільгосп сектора у ВВП! Тому створення окремого центрального виконавчого органу для такого «несуттєвого» сектора не відповідає принципам державного будівництва. Де ж вихід?

Висновок 5 - в складі Мінприроди полювання не може бути через неможливість суміщення нагляду та експлуатації в одному органі. Логічно - залишити в МінАПК, але перевести полювання з Лісагентства в Рибагентство. Тобто, створити Державне агентство з питань рибного та мисливського господарства - за таким принципом об'єднані і успішно функціонують служби в США і Фінляндії.

  1. Боротьбу з браконьєрством ДАЛРУ швидше можна назвати потуранням браконьєрства. У 2018 році оформлено 3688 протоколів, але розмір стягнутого штрафу в середньому близько 210 грн, тобто 10% від максимально допустимого. У зв'язку з цим виникає питання - який сенс створювати ДАЛРУ Мисливську варту, якщо до порушників відносяться настільки лояльно? (Детально - www.gsvms.org.ua/uk/katehorii/novyny/item/226-znovu-dviika-dalru).

Висновок 6 - в складі Рибагентства вже існує рибоохоронний патруль, зона дії якого поширюється не тільки на річки, а й на внутрішні водойми, тобто охоплює всю територію України. Про його ефективності говорить наступне: в 2018 році силами 563 співробітників було проведено 25 000 рейдів, складено майже 43 000 протоколів, накладено штрафів на суму майже 6 млн і компенсовано шкоди на суму майже 28 млн гривень. Якщо ми додамо до нього функції охорони мисливського фонду, збільшивши штат і технічне оснащення, зможемо налагодити дієву охорону.

Є різниця і в підході до своєї справи у двох агентств. Так, ДАЛРУ в 2015 і в 2017 роках розробляло Концепції реформування галузі, в тому числі з використанням коштів Світового банку (проект FLEG II). І що? Нічого. А ось Рибагентство прокотилося по Європі не даремно - не тільки вивчило досвід, але їх Концепція реформ від 2015 року втілюється в життя. І кошти на це вони вибили і з Держбюджету України, і з Євросоюзу. Більш того, вже в цьому році Мінагрополітики погодило проект, яким пропонується створити Фонд підтримки розвитку рибного господарства. Загалом, все те, про що так багато говорить Держлісагентство, в Держрибагентстві втілюється в життя - хто не стукає в двері, тому не відчиняють.

Якщо в такому ефективному відомстві будуть суміщені на паритетних засадах зусилля по збереженню і використанню тваринних ресурсів і зосереджені фахівці рибної та мисливської галузі, у нас буде надія на підвищення ефективності не тільки рибного, але і мисливського господарства.

Ми в ГС «ВМС» традиційно аналізуємо інформацію, щоб виявити причину і відповісти на питання - «чому так відбувається» і що з цим робити далі. Ймовірно, у інших організацій, фахівців, користувачів та мисливців можуть бути інші погляди та ідеї. Тому наша мета - підштовхнути до початку діалогу, щоб в його процесі прийти до консенсусу і зійтися на золотій середині. Однак в даному питанні принциповим моментом залишається те, що якщо мисливська галузь і далі залишиться в складі ДАЛРУ, ми продовжимо топтатися на місці. Тому з усіма, хто підтримує цей архіважливий момент, ми готові об'єднуватися в прагненні створити, а не намалювати на папері, галузь мисливського господарства в Україні.

Сергій Андросюк, ГС «Всеукраїнська мисливська спілка»

 Опубліковано в газеті "Полювання та риболовля" https://hunt-fish.com.ua/uk/read?id=1999&l=uk